Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої райадміністрації Запорізької міської ради, про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою та про вселення в квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2007 року,

У липні 2006 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до ОСОБА_7 яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення, встановлення порядку користування квартирою.

Зазначала, що згідно свідоцтвам про право на спадщину за законом №2-152 та № 2-156, виданих 4 березня 2006 року четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою, їй на праві приватної власності належить ? частини квартири АДРЕСА_1 Власником другої половини спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2 – 154 та № 2 – 158, виданих 4 березня 2006 року, тією ж нотаріальною конторою, є ОСОБА_8 Посилаючись на те, що відповідачка перешкоджає їй у користуванні власністю, не бажає добровільно вирішити питання про встановлення порядку користування квартирою, ОСОБА_6 просила задовольнити її вимоги – вселити в квартиру та встановити порядок користування нею: виділити їй в користування жилу кімнату №4 площею 12,5 кв.м., відповідачу в користування виділити жилу кімнату №3 площею 12,6 кв.м., кімнату розміром 14,9 кв.м. а також службові та підсобні приміщення залишити в спільному користуванні.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено: встановлено порядок користування спірною квартирою. Виділено позивачці в користування жилу кімнату №4 площею 12,5 кв.м., відповідачу - кімнату №3 площею 12,6 кв.м. Службові та підсобні приміщення, а також жилу кімнату №2 площею 14,9 кв.м. з балконом залишено в спільному користуванні сторін. Зобов’язано відповідачку усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою, шляхом вселення позивачки у вищезазначену квартиру.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2007 року рішення районного суду від 27 лютого 2007 року в частині встановлення порядку користування квартирою скасовано та постановлено нове, яким в цій частині у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками спірної трикімнатної квартири, кожному з них належить по ? частині.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Встановивши, що відповідачка перешкоджає в користуванні квартирою позивачці, суд підставно вселив її в квартиру.

Рішення судів у зазначеній частині відповідають матеріалам справи та вимогам закону, тому підстав для їх скасування в цій частині не вбачається.

Проте, скасовуючи рішення в частині встановлення порядку користування квартирою й ухвалюючи нове рішення про відмову в позові в цій частині апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм матеріального права та на порушення вищезазначених вимог закону не навів будь-яких доказів на підтвердження своїх висновків.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації. Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року №20 (v0020700-95) "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про встановлення порядку користування спірною квартирою, апеляційний суд посилався на те, що кожному власнику квартири надано в користування частку, що не відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

При цьому на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд не зазначив в чому саме полягає ця невідповідність та яким чином співвласники повинні користуватися квартирою з огляду на ст. ст. 319, 358 ЦК України.

З урахуванням наведеного, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення в частині вимог про встановлення порядку користування квартирою не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.