753/18964/16-ц Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 04.06.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року у складі судді: Прокопчук Н. О.,

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (далі - ПАТ "УкраїнськийБізгнес Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від

27 червня 2017 року в задоволенні клопотання представника

ОСОБА_5 - ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, ОСОБА_5 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_5 на протокольну ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року. Додані до апеляційної скарги матеріали повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвали про відмову в зупиненні провадження у справі не підлягають апеляційному оскарженню.

09 серпня 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (v012p710-10) .

Законом не передбачена пряма заборона на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в частині відмови в зупиненні провадження у цивільній справі окремо від рішення суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга та матеріали цивільної справи

№ 753/18964/16 надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суду апеляційної інстанції) визначено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.

Згідно роз?яснень викладених в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суду апеляційної інстанції) відповідно до буквального змісту кожного із пунктів.

Пунктом 13 частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суду апеляційної інстанції) передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Матеріали справи не містять ухвали суду про відмову в зупиненні провадження у справі.

Чинним, на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, ЦПК (1618-15) України не передбачено оскарження протокольних ухвал в апеляційному порядку.

Згідно роз?яснень викладених в пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суду апеляційної інстанції) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суду апеляційної інстанції) постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_5 на протокольну ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, оскільки така ухвала, відповідно до норм ЦПК (1618-15) України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції не враховано Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (v012p710-10) є безпідставними.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.