Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Левченка Є.Ф.,

Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "Лікар Айболить", третя особа – ОСОБА_5, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4 рішення апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства "Лікар Айболить" про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначала, що з 23 березня 2005 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем і працювала на посаді головного бухгалтера.

10 червня 2008 року її було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Посилаючись на те, що її звільнення є незаконним, оскільки жодних дій, які б давали підстави для втрати довір`я до неї немає, вона не є матеріально-відповідальною особою, просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення засновника приватного підприємства "Лікар Айболить" від 10 червня 2008 року та п. 2 наказу № 1 власника приватного підприємства "Лікар Айболить" від 10 червня 2008 року ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 з посади головного бухгалтера. Зобов`язано приватне підприємство "Лікар Айболить" не чинити перешкод у виконанні обов`язків фінансового директора приватного підприємства "Лікар Айболить" шляхом допуску ОСОБА_4 до роботи, створення належних умов праці, у тому числі й надання робочого місця. Стягнуто з приватного підприємства "Лікар Айболить" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 червня 2008 року по 10 лютого 2009 року у сумі 4 515 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць у сумі 525 грн. та зобов`язано приватне підприємство "Лікар Айболить" не чинити перешкод у виконанні обов`язків фінансового директора приватного підприємства "Лікар Айболить" шляхом допуску ОСОБА_4 до роботи, створення належних умов праці, у тому числі надання робочого місця. Стягнуто з приватного підприємства "Лікар Айболить" 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2009 року в частині зобов`язання приватного підприємства "Лікар Айболить" не чинити перешкод у виконанні обов`язків фінансового директора приватного підприємства "Лікар Айболить" шляхом допуску ОСОБА_4 до роботи, створення належних умов праці, у тому числі надання робочого місця, стягнення з приватного підприємства "Лікар Айболить" на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2008 року по 10 лютого 2009 року у сумі 4 515 грн., допущення негайного виконання рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць у сумі 525 грн. та зобов`язання приватного підприємства "Лікар Айболить" не чинити перешкод у виконанні обов`язків фінансового директора приватного підприємства "Лікар Айболить" шляхом допуску ОСОБА_4 до роботи, створення належних умов праці, у тому числі надання робочого місця, стягнення з приватного підприємства "Лікар Айболить" 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 332, 335- 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.