Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року

у справі № 804/1664/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" Україна

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11 травня 2016 року задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" Україна (далі - ТОВ "Нафто-Трейд" Україна, позивач) до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2016 року № 0000252201 та № 0000242201.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 червня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача відмовив у зв'язку із пропуском строку апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року.

У касаційній скарзі Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, а матеріали справи направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання ухвали подати до суду документи, які підтверджують подання апеляційної скарги у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, або подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважності інших причин його пропуску з підтвердженням таких обставин належними доказами.

Дана ухвала отримана відповідачем 25 квітня 2017 року.

На виконання вимог ухвали від 14 квітня 2017 року податковий орган 03 травня 2017 року надіслав клопотання, в якому навів ті самі причини пропуску строку на апеляційне оскарження - відсутність можливості своєчасно сплатити судовий збір.

Відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження вмотивована тим, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції від 11 травня 2016 року (отримано ОДПІ 15 червня 2016 року) подана податковим органом 04 квітня 2017 року. Доказів поважності причин пропуску податковим органом законодавчо встановленого строку подання апеляційної скарги не надано. Також не надано документів, які б підтверджували подання апеляційної скарги у строк.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

За змістом частин 2, 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема відповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 187 цього Кодексу та строками її подання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно із ч. 4 ст. 189 Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Порядок поновлення процесуальних строків врегульовано ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити строк, якщо він пропущений з причин, визнаних судом поважними.

Питання про поважність причин для продовження процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Причина пропуску строку може бути визнана поважною, якщо, зокрема: 1) існували об'єктивні (незалежні від особи, яка має вчинити процесуальну дію) обставини, які унеможливлювали або ускладнювали вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк; 2) ця обставина виникла протягом процесуального строку, який пропущено; 3) об'єктивно нездоланна обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи ОДПІ щодо відсутності фінансування для сплати судового збору, як обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 січня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

У зв'язку з цим, є безпідставними посилання ОДПІ на відсутність можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги як на об'єктивну перешкоду при вирішенні питання щодо подання апеляційної скарги з дотриманням вимог ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 06 червня 2017 року), діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив їх питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги ОДПІ без задоволення, а ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 804/1664/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, - 239 -1 Кодексу адміністративного судочинства України.