Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Переяслав-Хмельницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання рішень незаконними та визнання державного акта на право власності на землю недійсним; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Переяслав-Хмельницької міської ради, третя особа - ОСОБА_6, про визнання рішень незаконним та визнання державного акта на право власності на землю недійсним,

У березні 2009 року ОСОБА_4, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що відповідачка ОСОБА_5, пошкодивши фруктові дерева та ягідні кущі, зайняла будівельними матеріалами належну їй земельну ділянку площею 0,101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила визнати незаконним рішення Переяслав-Хмельницької міської ради № 605-7 від 29 липня 2004 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1000 кв. м по АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 19 грудня 2008 року, оскільки Переяслав-Хмельницька міська рада у неї зазначену земельну ділянку не вилучала.

Крім того, ОСОБА_4 просила визнати незаконним рішення Переяслав-Хмельницької міської ради № 374 від 21 листопада 2008 року про передачу у власність ОСОБА_5 зазначеної земельної ділянки, зазначаючи, що власником спірної земельної ділянки вона є, ОСОБА_4, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 16 травня 2001 року.

ОСОБА_5 заявила зустрічний позов, в якому зазначала, що 12 червня 2000 року ОСОБА_4 подарувала їй 1/5 частину АДРЕСА_1. До неї перейшла у користування земельна ділянка площею 1000 кв. м, яку відповідно до рішення Переяслав-Хмельницької міської ради № 605-7 від 29 липня 2004 року їй передано у власність.

16 липня 2008 року вона подарувала 1/5 частину будинку ОСОБА_6 Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради № 374 від 21 листопада 2008 року вона отримала земельну ділянку у власність та 19 грудня 2008 року отримала державний акт на право власності на землю.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просила визнати незаконним рішення Переяслав-Хмельницької міської ради № 109-4 від 27 червня 2000 року про передачу у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки та визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 16 травня 2001 року, виданий на ім‘я ОСОБА_4

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконним рішення Переяслав-Хмельницької міської ради № 109-4 від 27 червня 2000 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,101 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 травня 2001 року, виданий на ім‘я ОСОБА_4

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.