Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Тернопільська обласна кооперативно - державна асоціація по агропромисловому будівництву "Облагробуд", про стягнення вартості будівельних робіт та будівельних матеріалів за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2009 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20 лютого 2002 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Тернобуд" укладено договір купівлі-продажу цегельної прибудови до цеху літ. "Є" загальною площею 150,90 кв.м та деревообробної майстерні літ. "Ж" загальною площею 1 459,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. У лютому 2002 року між ним і відповідачем досягнута домовленість, що частина деревообробної майстерні (столярний цех) площею 250 кв.м, придбана на ім’я відповідача, буде належати йому, у зв'язку із чим він заплатив ОСОБА_7 1 000 доларів США та витратив кошти на придбання будівельних матеріалів і проведення ремонтних робіт указаного приміщення, яке на момент укладення договору купівлі-продажу було в зруйнованому стані. У серпні 2005 року відповідач відмовився оформити право власності на зазначену частину приміщень на нього. Просив суд визнати частково недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 лютого 2002 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Тернобуд"; визнати за ним право власності на приміщення деревообробної майстерні (столярного цеху) площею 250 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 5.

У червні 2008 року ОСОБА_6 змінив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь вартість будівельних робіт і будівельних матеріалів, витрачених на спорудження зазначеного приміщення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2009 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 336 970 грн. вартості будівельних матеріалів, 541 976 грн. вартості будівельних робіт, 51 грн. судового збору та 2 900 грн. витрат на оплату судових будівельно-технічних експертиз, на користь держави 1 649 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2002 року є власником цегельної прибудови до цеху площею 150,9 кв.м та деревообробної майстерні площею 1 459,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_6 витратив кошти на реконструкцію частини деревообробної майстерні (столярного цеху) площею 250 кв. м.

Суд визнав доведеним факт існування між сторонами у справі домовленості про створення спільного майна на тій підставі, що вони перебувають у родинних стосунках, і стягнув із відповідача на користь ОСОБА_6 вартість будівельних матеріалів і виконаних ремонтних робіт, установлену висновком будівельно-технічної експертизи Тернопільського виділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1188 від 29 липня 2008 року.

Проте з висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено три судові будівельно-технічні експертизи, висновки яких судом ураховано під час ухвалення рішення.

26 червня 2006 року ОСОБА_6 падав до суду клопотання про призначення експертизи, в якому вказав перелік матеріалів і конструкцій, які були витрачені на будівництво цеху, та визначив перелік будівельних робіт, які необхідно було виконати в деревообробному цеху, станом на 5 березня 2002 року.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2309 від 15 травня 2008 року вказані в клопотанні від 26 червня 2006 року матеріали були фактично витрачені під час будівництва деревообробної майстерні (столярного цеху).

Проте суд залишив поза увагою той факт, що позивач не надав документального підтвердження, що саме він витратив кошти на придбання матеріалів та конструкцій, указаних у клопотанні від 26 червня 2006 року.

Висновком будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1188 від 29 липня 2008 року визначено вартість будівельних робіт, виконаних під час реконструкції деревообробної майстерні (столярного цеху) по вул. Тролейбусній, 5 у м. Тернополі та перерахованих у кошторисі (а.с. 183 - 193 т. 1).

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд, стягнувши з ОСОБА_7 на користь позивача вартість робіт, визначену вказаним висновком, не з’ясував, за чий рахунок було проведено роботи, які зазначені в кошторисі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 посилався на те, що згоди на поліпшення деревообробної майстерні (столярного цеху) він не надавав та не отримував від позивача документів, пов’язаних із проведенням ремонтних робіт.

У порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд першої інстанції заперечень відповідача належним чином не перевірив; дійшов висновку, що між сторонами укладено угоду про створення спільного майна, проте керувався ст. 331 ЦК України про набуття права власності на новостворене майно.

Крім того, судом не з’ясовано, коли позивачем були проведені ремонтні роботи в спірному приміщенні, чи брав участь відповідач у ремонті, якщо брав, то яким чином.

У супереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки наявність родинних зв’язків між сторонами у справі, на які вказує суд, не впливає на виникнення договірних правовідносин між ними.

Помилковим є посилання суду на ч. 4 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) , оскільки спір між сторонами у справі виник щодо нежитлового приміщення.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.