Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяелектромонтаж", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання переважного права перед іншими особами на купівлю 1/2 частини будинку в праві спільної часткової власності, переведення прав та обов’язків покупця 1/2 частини будинку у праві спільної часткової власності, визнання недійсним договору дарування 1/2 часини будинку від 7 травня 2005 року, визнання недійсним договору дарування від 20 травня 2005 року, визнання недійсним договору довічного утримання від 14 липня 2005 року та визнання права власності на 1/2 частину будинку за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяелектромонтаж" (далі – ВАТ "Запоріжелектромонтаж") на рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2007 року та ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2007 року,

У березні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу частки комплексу будівель та споруд від 30 квітня 2002 року, він є власником частки будівлі 3-2 (1-го поверху) по АДРЕСА_1, загальною площею 373,9 кв. м, що складає 9/100 частин всіх будівель та споруд, що розташовані за вказаною адресою. Власником решти частки будівлі 3-2 було ВАТ "Запоріжелектромонтаж", яке 17 квітня 2004 року уклало з ОСОБА_2. договір купівлі-продажу частини комплексу. За цим договором ОСОБА_2. став власником решти будинку 3-2 (2-го поверху). За рішенням Мелітопольського міського виконавчого комітету від 31 липня 2004 року № 89/4, будівлі 3-2 була присвоєна окрема адреса: АДРЕСА_2. Позивач вважав, що ВАТ "Запоріжелектромонтаж" неповідомленням про намір продажу вказаної частки комплексу обмежив його права, оскільки він мав намір придбати цю частку будівлі.

З довідки Мелітопольського бюро технічної інвентаризації № 8536 від 23 грудня 2005 року йому стало відомо, що ОСОБА_2. подарував належну йому частину будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3. за договором дарування від 7 травня 2005 року, яка в свою чергу 20 травня 2005 року уклала договір дарування вказаного майна з ОСОБА_5. 14 липня 2005 року ОСОБА_3. уклала договір довічного утримання на вищевказану частину будівлі з ОСОБА_4., яка в установленому законом порядку зареєструвала за собою право власності на спірне приміщення.

Позивач вважав, що укладені відповідачами договори є фіктивними, тобто вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

На підставі викладеного просив суд визнати за ним переважне право перед іншими особами на купівлю 1/2 частини будинку у праві спільної часткової власності, перевести на нього права та обов'язки покупця 1/2 частини будинку у праві спільної часткової власності, визнати недійсним договір дарування від 7 травня 2005 року, визнати недійсним договір дарування від 20 травня 2005 року, визнати недійсним договір довічного утримання від 14 липня 2005 року та визнати право власності на 1/2 частину будинку.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 березня 2007 року в задоволені позову ОСОБА_1. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 переважного права перед іншими особами на купівлю 1/2 частини будинку у праві спільної часткової власності, визнання недійсним договору дарування від 7 травня 2005 року, визнання недійсним договору довічного утримання від 14 липня 2005 року скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про визнання за ОСОБА_1 переважного права купівлі частки, що належала ВАТ "Запоріжелектромонтаж" у приміщенні 3-2 по АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1) у м. Мелітополі; перевести на нього права та обов'язки покупця частки приміщення 3-2 відчуженого за договором купівлі-продажу від 17 квітня 2004 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю 3-2 по АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1) у м. Мелітополі в цілому. Визнано недійсним договір дарування частини нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 7 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Визнано недійсним договір довічного утримання від 14 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_3. і ОСОБА_4. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 20 травня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3. і ОСОБА_5. залишити без змін.

У касаційних скаргах ВАТ "Запоріжжяелектромонтаж", ОСОБА_2. просять скасувати рішення ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

22 січня 2008 року Ковальова Н.С. подала заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2., в якій просила скасувати рішення апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційних скарг не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяелектромонтаж", ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.