Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради, відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, треті особи: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про визнання недійсним ордеру, свідоцтва про право власності та анулювання державної реєстрації права власності,

У січні 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є мешканцями комунальної квартири АДРЕСА_1 та перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житла. Рішенням Жовтневого РВК № 33-1 від 4 травня 2007 року ОСОБА_12 видано ордер від 7 травня 2007 року на жиле приміщення – дві кімнати площею 36,44 кв.м., які розташовані у квартирі АДРЕСА_1 На підставі рішення та ордеру відповідачка отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 Видача ордеру порушує права позивачів та здійснена з порушенням закону, оскільки була проведена з порушенням черговості, а відповідачкою до виконкому були подані неправдиві відомості, що вона потребує поліпшення житлових умов. Просили визнати недійсним рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова № 33-1 від 4 травня 2007 року, ордер № 000560 від 7 травня 2007 року на жиле приміщення – дві кімнати площею 36,44 кв.м., які розташовані у квартирі АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_12, визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане на ім’я ОСОБА_12, зобов’язати комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" анулювати державу реєстрацію права власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_1

В ході судового розгляду позивачі відмовилися від вимог про визнання недійсним рішення виконкому.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 3 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2009 року, позов задоволено. Визнано недійсним ордер № 000560 від 7 травня 2007 року на жиле приміщення – дві кімнати площею 36,44 кв.м., які розташовані у квартирі АДРЕСА_1 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Зобов’язано комунальне підприємство "Харківське МБТІ" анулювати державну реєстрацію права власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_12 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачкою порушено права позивачів, які підлягають захисту згідно із законом.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Пунктом 51 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР № 470 від 11 грудня 1984 року, передбачено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Якщо жиле приміщення не відповідає встановленим санітарним і технічним нормам, то воно, у встановленому законом порядку, визнається таким, що є непридатним для проживання.

Установлено, що будинок № 42 по вул. Червоножовтневій у м. Харкові є ветхим та таким, що не підлягає ремонту, що підтверджується Актами обстеження стану житлового будинку від 24 березня 1988 року та від 11 листопада 1998 року.

Відповідно до частини другої статті 54 ЖК України ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, надається йому, а в разі відсутності такого наймача – іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. Ці правила застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР № 470 (470-84-п) від 11 грудня 1984 року, передбачено надання громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилих приміщень у порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

ОСОБА_12 перебувала на квартирному обліку на пільговій черзі, як така що мешкає у ветхому будинку, що не підлягає капітальному ремонту, з 1 квітня 2003 року складом сім’ї дві особи.

ОСОБА_14 перебуває на квартирному обліку на пільговій черзі, як така що мешкає у ветхому будинку, що не підлягає капітальному ремонту, з 6 грудня 2005 року складом сім’ї одна особа.

ОСОБА_7 перебуває на квартирному обліку на пільговій черзі, як така що мешкає у ветхому будинку, що не підлягає капітальному ремонту, з 5 червня 2007 року складом сім’ї чотири особи.

ОСОБА_9 перебувала на квартирному обліку на пільговій черзі, як багатодітна сім’я, яка мешкає у ветхому будинку, що не підлягає капітальному ремонту, з 5 липня 1994 року складом сім’ї сім осіб.

Отже, згідно порядку черговості права на зайняття спірних кімнат у квартирі, що звільнились, мала ОСОБА_9 з членами сім’ї.

Однак, рішенням виконкому Жовтневої районної ради у м. Харкові № 24 – 1 від 4 квітня 2006 року ОСОБА_9 знято з квартирного обліку у зв’язку з надання їй та членам її сім’ї чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2

Рішенням виконкому Жовтневої районної ради у м. Харкові № 24 – 1 від 4 квітня 2006 року ОСОБА_9 та членам її сім’ї надано чотирикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2 та 5 квітня 2006 року виписано ордер на її зайняття.

Судом не звернуто уваги, що квартири у будинку, який визнано таким, що не придатний для проживання, не можуть бути надані для проживання, а також судом не з’ясовано чи порушено діями відповідачів право позивачів на отримання звільнених приміщень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь – які докази, які б підтверджували кому належить спірний будинок, правове становище будинку та спірних кімнат, а також на підставі яких документів і в яких квартирах прописані позивачі, які б давали підстави визнання, що їх права порушуються.

Отже судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а також не досліджено докази та не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_12 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 3 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.