Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" (далі – ЗАТ "Енерговугілля") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначала, що з 3 грудня 2007 року вона працювала на посаді машиніста живильних насосів ТЕЦ-3 Олександрійської філії ЗАТ "Енерговугілля". Наказом від 9 червня 2008 року її було звільнено з посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ).

Посилаючись на те, що її звільнення є незаконним, оскільки профспілковий орган відмовив адміністрації підприємства в наданні згоди на звільнення, просила поновити її на роботі, стягнути із ЗАТ "Енерговугілля" середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2009 року заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Поновлено ОСОБА_6 на посаді машиніста живильних насосів ТЕЦ-3 Олександрійської філії ЗАТ "Енерговугілля" з 9 червня 2008 року. Стягнуто із ЗАТ "Енерговугілля" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 025 грн. 52 коп.

У касаційній скарзі ЗАТ "Енерговугілля" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_6 з 3 грудня 2007 року працювала на посаді машиніста живильних насосів ТЕЦ-3 Олександрійської філії ЗАТ "Енерговугілля".

У березні 2008 року адміністрація ТЕЦ-3 Олександрійської філії ЗАТ "Енерговугілля" звернулась до профспілкового комітету Олександрійської ТЕЦ-3 з поданням на звільнення позивачки з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням профспілкового комітету Олександрійської ТЕЦ-3 відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_6 з роботи з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України. Відмова вмотивована тим, що причина розірвання трудового договору з позивачкою, зазначена адміністрацією підприємства, а саме: тяжке фінансово-економічне становище, не може слугувати підставою звільнення ОСОБА_6

Наказом від 9 червня 2008 року ОСОБА_6 було звільнено з посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пп. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пп. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивачки було проведено з порушенням норм трудового законодавства, усупереч відмови профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.