Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про захист права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9, третя особа - Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, про визнання угоди дійсною, визнання права власності на будинок за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 13 листопада 1998 року. У 2006 році ОСОБА_6, який діяв від себе та членів своєї сім’ї, домовився з ОСОБА_10 про продаж квартири. За вказаною домовленістю ОСОБА_10 повинна була вселитися до зазначеної квартири й протягом року розрахуватися за неї. На прохання ОСОБА_10, до укладання договору, за згодою ОСОБА_6 її було зареєстровано в спірній квартирі та, як зазначають позивачі, такий дозвіл було надано на тимчасову реєстрацію. Інші співвласники такої згоди не надавали. Протягом зазначеного терміну ОСОБА_10 з позивачами не розрахувалась, договір купівлі-продажу укладено не було, однак продовжувала мешкати у квартирі зі своїм неповнолітнім сином, виселятися не збиралась. Їм стало відомо, що вона має постійну реєстрацію у спірній квартирі, яка була проведена на підставі неіснуючого свідоцтва про право власності на спірну квартиру, в якому власником зазначено тільки ОСОБА_6 Позивачі просили захистити їхнє право власності та виселити ОСОБА_10 з її неповнолітнім сином зі спірної квартири.

У лютому 2009 року ОСОБА_10 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання угоди дійсною, визнання права власності на будинок, посилаючись на те, що на початку 2006 році домовилась із ОСОБА_6 про купівлю квартири АДРЕСА_1, разом із надвірними будівлями, за 2 500 доларів США. Оскільки у відповідачів були негаразди з приводу отримання витягу з реєстру прав нерухомості, домовилися договір купівлі-продажу оформити нотаріально в листопаді 2006 року. На підтвердження вказаних домовленостей між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в простій письмовій формі 31 жовтня 2006 року, вона передала ОСОБА_6. усі кошти за вартість будинку відповідно до домовленості. Документи на спірний будинок, за виключенням свідоцтва про право власності, були передані їй, однак відповідачі до цього часу ухиляються від належного оформлення договору купівлі-продажу будинку. У червні 2008 року вона вже зверталась до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, який судом було залишено без розгляду. ОСОБА_10 просила визнати договір-купівлі продажу будинку з надвірними будівлями дійсним та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2009 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, укладений 31 жовтня 2006 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, дійсним; визнано за ОСОБА_10 право власності на спірний будинок.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмовити в зустрічному позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суди виходили з того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо укладення договору купівлі-продажу спірного будинку, про що свідчать дії сторін, вони досягли згоди з усіх істотних умов і виконали всі зобов`язання за договором, але позивачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору, а тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України зустрічний позов задоволено.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Вирішуючи спір, суди не врахували, що зазначена норма права не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не з`ясували належним чином фактичні обставини справи щодо вимог сторін; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися їх вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.