Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Ватфарм" до ОСОБА_6, третя особа – орган опіки та піклування Придніпровської районної ради м. Черкаси, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та стягнення боргу,

У серпні 2008 року ВАТ "Ватфарм" звернулося із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 11 квітня 1997 року позивач є власником гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 1 липня 2006 року між ВАТ "Ватфарм" та ОСОБА_6 укладено договір оренди, за змістом якого ОСОБА_6 разом з неповнолітнім сином отримали у тимчасове користування кімнату № 713 гуртожитку. З 1 лютого 2008 року відповідачка переїхала з кімнати № 713 до кімнати № 906 гуртожитку. Однак, строк договору оренди закінчився. Позивач не має наміру укладати його на новий термін. Крім того, відповідачка має заборгованість за користування житлом. Ураховуючи викладене, ВАТ "Ватфарм" просила задовольнити їх позовні вимоги та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_6 разом з її неповнолітнім сином з кімнати № 906 гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_6 823 грн. у рахунок оплати боргу за проживання у гуртожитку.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 квітня 2009 року, позовні вимоги ВАТ "Ватфарм" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Ватфарм" 853 грн. 87 коп. у рахунок оплати боргу за проживання у гуртожитку за період з 1 березня 2008 року по 12 лютого 2009 року, 51 грн. у рахунок оплати державного мита та 22 грн. 50 коп. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Ватфарм" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ "Ватфарм" суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідачка проживає у гуртожитку та є там зареєстрованою, то на спірні правовідносини поширюються норми Житлового кодексу України (5464-10) . ОСОБА_6 є одинокою матір’ю і має неповнолітню дитину, яка проживає разом з нею, що унеможливлює її виселення без надання іншого жилого приміщення, як це передбачено статтями 125, 132 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Установлено, що ОСОБА_6 проживає у гуртожитку з 23 вересня 1996 року на підставі договорів оренди кімнати. Останній договір оренди було укладено 1 липня 2006 року на строк до 25 травня 2007 року.

Пунктом 7.6 договору оренди кімнати у гуртожитку передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін на протязі одного місяця до закінчення строку дії договору останній вважається продовженим на тих же умовах і на той же термін.

Договір було продовжено до 25 травня 2008 року.

Отже, відповідачка ОСОБА_6 поселена у гуртожиток на підставі договору оренди.

Судом першої інстанції, при вирішенні справи, не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами, а також не з’ясовано які норми права підлягають до застосування у даному випадку: житлового чи цивільного.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 815 ЦК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити плату за житло.

Установлено, що 29 серпня 2008 року ОСОБА_6 сплатила кошти за оренду кімнати у гуртожитку у розмірі 667 грн. 07 коп.

Суд першої інстанції, стягуючи з відповідачки 853 грн. 87 коп. у рахунок погашення боргу за користування кімнатою у гуртожитку за період з 1 березня 2008 року по 12 лютого 2009 року, не звернув увагу на сплату ОСОБА_6 частини суми боргу.

Отже, судом не встановлено спірні правовідносини, не повно з’ясовано обставини справи та не надано їм оцінки.

Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення судом першої інстанції уваги не звернув і залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Ватфарм" задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 квітня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.