Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми (далі – ПП) "Авангард", управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства (далі – КП) "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості", Одеської міської ради про визнання права власності на самочинно реконструйований об’єкт нерухомості, реєстрацію права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності, за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи – управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеська міська рада про проведення перебудови об’єкта нерухомості та за позовом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_1, третя особа – Одеська міська рада, про проведення перебудови об’єкта нерухомості й знесення самочинно збудованого нерухомого майна,

У грудні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником нежилої споруди площею 192, 1 кв.м. по АДРЕСА_1, за угодою з ПП "Авангард" про спільну експлуатацію приміщення як магазину з продажу столярних виробів він здійснив переобладнання будівлі, а згодом дізнався, що ПП "Авангард" вирішує питання про реєстрацію за підприємством права власності на нежилу споруду, чим порушеного його права.

Під час розгляду справи позивач уточнив позов, зазначав, що проведена ним реконструкція нежилої споруди по АДРЕСА_1 відповідає вимогам будівельних норм і правил та не порушує прав інших осіб, він має право користування земельною ділянкою під реконструйованим об’єктом, а тому згідно ст. 376 ЦК України за ним може бути визнано право власності на нежилу будівлю.

ОСОБА_1. просив визнати за ним право власності на нежилу будівлю салону-магазину з продажу та підгонки столярних виробів по АДРЕСА_1 загальною площею 385 кв.м., зобов’язати КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" зареєструвати його право власності на зазначений об’єкт нерухомості та зобов’язати управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" не перешкоджати йому в здійсненні права власності.

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулися з позовами до ОСОБА_1. та просили зобов’язати його провести перебудову належної йому нежилої будівлі по АДРЕСА_1, знести самочинно зведену прибудову та привести будівлю в стан, який існував до самочинної реконструкції, посилаючись на те, що ОСОБА_1. самочинно, без затвердженої в установленому порядку проектної документації та дозволу проводить реконструкцію нежилого приміщення, самовільно зайняв земельну ділянку, на приписи та вимоги припинити будівництво не реагує й такими діями порушує права територіальної громади та може завдати шкоди іншим особам.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, постановлено визнати за ОСОБА_1. право власності на реконструйовану нежилу будівлю салону-магазину з продажу та підгонки столярних виробів по АДРЕСА_1 загальною площею 385 кв.м., зобов’язати КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" зареєструвати його право власності на зазначений об’єкт нерухомості та зобов’язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради не перешкоджати ОСОБА_1. у здійсненні права власності; в задоволенні решти позову ОСОБА_1. та позовів управління архітектури та містобудування Одеської міської ради й Київської районної адміністрації Одеської міської ради відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. і про задоволення позовів управління архітектури та містобудування Одеської міської ради й Київської районної адміністрації Одеської міської ради, постановлено зобов’язати ОСОБА_1. за власний рахунок провести перебудову належного йому магазину по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованої прибудови та привести зазначений об’єкт нерухомості в стан згідно з технічним паспортом від 12 грудня 1997 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.