Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області (далі – управління праці Вознесенської міськради) про визнання частково незаконним наказу про встановлення тривалості робочого часу за касаційними скаргами управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року, окрему ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працює на посаді вчителя-реабілітолога у відділенні соціальної реабілітації дітей-інвалідів управління праці Вознесенської міськради. Наказом від 26 червня 2008 року № 54 управління праці Вознесенської міськради незаконно встановило їй 40-годинний робочий тиждень, у той час як вона має право на скорочений робочий час тривалістю 18 годин на тиждень. Просила визнати зазначений наказ незаконним.

рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі постановлено також окрему ухвалу від 2 березня 2009 року, якою доведено до відома начальника головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про виявлені під час розгляду справи порушення закону для відповідного реагування. Зобов’язано повідомити суд про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження ухвали.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2009 року окрему ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2009 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року залишено без змін.

Управління праці Вознесенської міськради звернулося з касаційними скаргами до Верховного Суду України, в яких просить змінити рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року в частині підстави відмови в задоволенні позову, скасувати окрему ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний наказ є незаконним, оскільки суперечить положенням ч. 3 ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ), наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 12 лютого 2007 року № 44 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення" (z0152-07) (далі – наказ Мінпраці № 44) та колективному договору, проте ОСОБА_6 пропустила строк на звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

З висновками судів повністю погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ст. ст. 50, 51 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" встановлено, що навантаження, тривалість і режим робочого часу, тривалість і види відпусток працівників реабілітаційних установ державної і комунальної форм власності встановлюються відповідно до нормативно-правових актів і не залежать від відомчої підпорядкованості, типу реабілітаційних установ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічне навантаження педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу.

Тобто законодавство розмежовує поняття тривалості робочого часу та педагогічного навантаження, оскільки педагогічне навантаження є складовою робочого часу й призначене для здійснення безпосередньо навчально-виховного процесу педагогічними працівниками.

Наказом Мінпраці № 44 для вчителів (усіх спеціальностей) центрів (відділень, відділів, кабінетів) професійної, медичної, фізичної та соціальної реабілітації інвалідів; ранньої реабілітації дітей-інвалідів, інших закладів та установ соціального захисту населення встановлено педагогічне навантаження, виходячи із затрат робочого часу в астрономічних годинах (60 хвилин), на ставку заробітної плати (посадовий оклад) 18 годин на тиждень; встановлена тривалість роботи – 40 годин на тиждень.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 26 березня 2008 року № 387/19/71-08 роз’яснено, що наказом № 44 установлено саме педагогічне навантаження, а не тривалість робочого часу на тиждень, оскільки робочий час педагогічних працівників, у тому числі й вчителя-реабілітолога, не обмежується лише педагогічним навантаженням. До робочого часу також включається планування та розробка програм навчально-реабілітаційної діяльності, вдосконалення професійного рівня, здійснення підготовки до занять та таке інше.

Судом установлено, що з 21 січня 2003 року ОСОБА_6 працює на посаді вчителя-реабілітолога відділення ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів управління праці Вознесенської міськради. 26 червня 2008 року управління праці Вознесенської міськради на виконання наказу Мінпраці № 44 видало наказ № 54, яким з 27 серпня 2008 року для педагогічних працівників зазначеного відділення встановило тривалість робочого часу 40 годин на тиждень, включаючи педагогічне навантаження, а педагогічне навантаження для вчителя-реабілітолога – 18 годин на тиждень . Наказ був доведений до відома всіх працівників відділення ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів та введений в дію з настанням передбаченого в ньому терміну – 27 серпня 2008 року. Колективним договором, укладеним між адміністрацією та профспілковим комітетом управління праці Вознесенської міськради на 2006-2007 роки, встановлена тривалість робочого тижня - 40 годин (крім осіб, яким законодавством встановлено скорочений робочий день).

Оскільки наказ управління праці Вознесенської міськради від 26 червня 2008 року № 54 відповідає вимогам закону, колективному договору й положенням наказу Мінпраці № 44, висновок суду першої інстанції про порушення трудових прав ОСОБА_6 є помилковим і у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

На допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права не звернув уваги й апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки під час вирішення спору судом повно встановлені дійсні обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В окремій ухвалі суд першої інстанції доводить до відома начальника управління праці Вознесенської міськради, що наказ від 26 червня 2008 року № 54 "Про тривалість робочого часу педагогічних працівників відділення соціальної реабілітації дітей-інвалідів" не відповідає вимогам ч. 3 ст. 51 КЗпП України, наказу Мінпраці № 44 та колективному договору, і надає місячний строк для відповідного реагування.

З такими висновками погодився й апеляційний суд.

Враховуючи, що висновки суду, які стали підставою для постановлення окремої ухвали, визнано незаконними, скасуванню підлягають окрема ухвала суду першої інстанції й ухвала апеляційної інстанції, якою окрему ухвалу було залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області задовольнити частково.

рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року, окрему ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 березня 2009 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання частково незаконним наказу про встановлення тривалості робочого часу відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.