Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, комунального підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання недійсними рішення виконавчого комітету й державного акта на право приватної власності на землю, відшкодування моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні майном, вселення, поділ спадкового майна та визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2009 року,

У березні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він у порядку спадкування є власником 11/27 частин житлового будинку № 5 по пров. Лінійному в м. Полтаві. 16/27 частин цього будинку належить його братові, відповідачу у справі. Комунальним підприємством "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" на ім’я відповідача була видана довідка про те, що він є власником усього будинку № 5 по пров. Лінійному в м. Полтаві, і на підставі цієї довідки було прийнято рішення про передачу йому у власність усієї земельної ділянки по пров. Лінійному № 5 у м. Полтаві та видано державний акт на право приватної власності на землю. Зазначав, що земельна ділянка була передана у власність відповідачеві без урахування права власності на частину будинку позивача, що призвело до того, що він страждав морально та не може тривалий час користуватись своєю спадщиною, а тому йому завдана моральна шкода. У процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги, просив реально поділити спадкове майно, а саме житловий будинок із господарськими будівлями; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю; визначити порядок користуванння земельною ділянкою відповідно до висновку експертизи; усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та вселити його до будинку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 2 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано рішення виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві від 11 лютого 2003 року № 68 про передачу в приватну власність земельних ділянок та збільшення розміру ділянки в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 по АДРЕСА_1загальною площею 1 464 кв.м. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 1 464 кв.м, який видано 5 березня 2003 року. Виділено позивачеві ОСОБА_6. у користування 9/20 частин, а відповідачу ОСОБА_7 - 11/20 частин будинку АДРЕСА_1 відповідно до варіанта № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи. Виділено ОСОБА_6 в основній частині житлового будинку літ. А-1 житлову кімнату 1-4 площею 20.2 кв.м на суму 32 040 грн.; у веранді літ.’а’ частину сіней 1 площею 2.4 кв.м, кладову 11 площею 1.5 кв.м по внутрішнім розмірам 3.9 кв.м на суму 3 216 грн.; гараж літ. Г, погріб літ. а-1, 1/2 частину колодязя "К", частину огорожі № 1, що складає 9/20 частин від усього об’єкта нерухомості, усього майна на загальну суму 50 934 грн., з перевищенням від ідеальної частки на 4 490 грн. Виділено ОСОБА_7 в основній частині житлового будинку літ. А-1: житлову кімнату 1-3 площею 9.3 кв.м, кухню 1-2 площею 8.6 кв.м, загальною площею 17.9 кв.м на суму 28 391 грн.; у веранді літ. а частину сіней 1 площею 7.2 кв.м на суму 5 937 грн.; сарай літ. б, літню кухню літ. Б, убиральню літ. в, вимощення № 2, 1/2 частину колодязя "К", частину огорожі № 1, у сього майна на загальну суму 63 066 грн., що менше від розміру ідеальної частки на 4 490 грн. та складає 11/20 частин від усього об’єкта нерухомості. Підземну мережу газопостачання залишено в спільному користуванні. Поділено приміщення горища згідно з варіантом поділу будинку з улаштуванням другого виходу, без улаштування перегородки. Визначено, які сторонам провести перепланування та переобладнання для обособлення виділених частин будинку. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 4 490 грн. – різницю в ідеальних частках та з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 500 грн. моральної шкоди, 1 500 грн. понесених витрат на правову допомогу, 500 грн. витрат на проведення експертизи, 17 грн. судового збору. Вселено ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Київської районної ради в м. Полтаві від 11 лютого 2003 року № 68 про передачу в приватну власність земельних ділянок і збільшення земельної ділянки в частині передачі в приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 1 464 кв. м. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_7 загальною площею 1 464 кв. м, який видано 5 березня 2003 року. Виділено ОСОБА_6 у користування 11/27 частин, а ОСОБА_7 - 16/27 частин будинку АДРЕСА_1 відповідно до додаткового варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи. Виділено ОСОБА_6 на 11/27 частин будинку в основній частині житлового будинку літ. А-1 приміщення квартири № 1, а саме: кухню 1-2 площею 8.6 кв. м, житлову кімнату 1-3 площею 9.3 кв. м - загальною площею 17.9 кв. м на суму 28 391 грн.; у веранді літ. а частину сіней 1 площею 6.1 кв. м на суму 5 030 грн.; сарай літ. б (602 грн.), літню кухню літ. Б (21 549 грн.), убиральню літ. В (1 616 грн.), вимощення № 2 (1 029 грн.), 1/2 частину колодязя К (2 654 грн.), частину огорожі № 1 (1 288 грн.), усього майна на загальну суму 62 159 грн., що більше від ідеальної частки на 15 715 грн. Виділено ОСОБА_7 в основній частині житлового будинку літ. А-1 житлову кімнату 1-4 площею 20.2 кв. м на суму 32 040 грн.; у веранді літ. а частину сіней 1 пл. 3.5 кв. м, по внутрішнім розмірам 5.0 кв. м на суму 4 123 грн.; гараж літ. Г ( 9 147 грн.), погріб літ. а-1 (604 грн.), 1/2 частину колодязя К (2 655 грн.), частину огорожі № 1 (3 272 грн.), усього виділено майна на загальну суму 51 841 грн., що менше від ідеальної частки на 15 715 грн. Визначено, які сторонам провести перепланування та переобладнання для обособлення виділених частин будинку. Земельну ділянку поділено за додатковим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2008 року з виділенням ОСОБА_6 596 кв. м, а ОСОБА_7 868 кв. м земельної ділянки. Вселено ОСОБА_6 до належної йому частини будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 15 715 грн. різниці в ідеальних частках, і з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 500 грн. понесених витрат на правову допомогу, 500 грн. витрат на проведення експертизи, 17 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_6, якому належить 11/27 частин будинку, фактично виділено за рішенням апеляційного суду 54/100 частини, що на 15 715 грн. більше його ідеальної частки. Разом з тим ОСОБА_7, якому належить 16/27 частин, фактично виділено 46/100 частин, що відповідно на 15 715 грн. менше його ідеальної частки.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не врахував, у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України в рішенні не обґрунтував, чому співвласнику, якому належить менша частина будинку, виділяється в будинку більша його частина; не з’ясував, який із варіантів поділу будинку, запропонованих технічною експертизою, є найбільш наближеним до ідеальних часток сторін, чи узгодженні варіанти поділу будинку з відповідними службами, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.