Колегія суддів Судової палати

у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1992 року по грудень 2006 року з ОСОБА_2 знаходилася у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки вона постійно проживає у своїх батьків АДРЕСА_2, а відповідач спільно з дітьми АДРЕСА_1 та згідно висновку виконкому Тернівської районної у місті ради її матеріально-побутові умови задовольняють виховувати та утримувати дітей, просила визначити місцем проживання дітей з нею.

ОСОБА_2 не погоджуючись із зазначеним позовом, звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами. Зазначав, що з вересня 2006 року він з дітьми проживає АДРЕСА_1, що спільне життя з позивачкою не склалося, оскільки після народження дочки ОСОБА_3 позивачка впала в депресію, висловлювалася, що за нею слідкують потойбічні сили, почала відвідувати ворожок, перестала слідкувати за собою та дітьми. Після лікування у лікарні вийшла на роботу, проте протягом півроку декілька разів лікувалася у ПНД, була байдужа до дітей. Просив визначити місцем проживання дітей з ним.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 8 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання дітей з ним за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2008 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 8 лютого 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення заявленого нею позову та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суди виходили з того, що батько дітей на відміну від позивачки забезпечений житлом, характеризується з позитивної сторони як за місцем проживання, так й за місцем роботи, має стабільну заробітну плату. Позивачка власного житла не має, проживає у будинку, який не має зручностей та газифікації разом із своєю матір’ю та братом, який зловживає спиртними напоями.

Крім того, ОСОБА_1 у зв’язку з розладом психічного стану здоров’я неодноразово перебувала на лікуванні у Криворізькому психоневрологічному диспансері та знаходиться на обліку у Криворізькому ПНД.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна .

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов’язковою є участь органу опіки і піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень ст. 214 СК України, ч. 1 ст. 11 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі – Закон), органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районі в міст Києва та Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Згідно із роз’ясненнями наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 року "Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 " (v0020700-08) Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи, зазначені у ч. 3 ст. 253 ЦПК України.

На зазначені вимоги закону суди уваги не звернули, спір, який виник між сторонами, розглянули у відсутності належного висновку органу опіки та піклування.

Висновок ради опіки та піклування виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 3 вересня 2007 року № 3/9, на який посилалися суди не є висновком, який складений належним органом та у відповідності до вимог чинного законодавства, а також не підписаний уповноваженою особою.

Опікунська рада, на висновок якої послалися суди, є органом, який виконує дорадчі функції та створюється для допомоги в роботі при органах опіки та піклування.

З огляду на викладене, постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 8 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.