Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське", третя особа: управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області, про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання виділити земельну частку (пай) у натурі за касаційною скаргою Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2008 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" (далі - ТОВ "АП "Львівське") про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання виділити земельну частку (пай) у натурі із земель резервного фонду. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з серпня 1992 року до листопада 1993 року працював у колективному сільськогосподарському заготхудобовідгодівельному підприємстві "Львівське", яке було реорганізоване в ТОВ "АП "Львівське". Вважає, що має право на земельну частку (пай) із земель цього товариства, проте його помилково не було включено до списків осіб, які мають таке право.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 червня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1. 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1. задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 2,22 га. Зобов’язано Зубрянську сільську раду Пустомитівського району Львівської області виділити ОСОБА_1. вказану земельну частку (пай) у натурі із земель резервного фонду чи земель запасу сільської ради.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 листопада 2009 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_2.

У касаційній скарзі Зубрянська сільська рада Пустомитівського району Львівської області просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що колективне сільськогосподарське заготхудобовідгодівельне підприємство "Львівське" не зверталося до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області із заявою про призначення пенсії, тому позивач не є пенсіонером із числа працівників колективного сільськогосподарського заготхудобовідгодівельного підприємства "Львівське" та згідно зі ст. 25 ЗК України не набув права на земельну частку (пай).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції виходив із того, що 12 серпня 1992 року позивач був прийнятим на роботу до колективного сільськогосподарського заготхудобовідгодівельного підприємства "Львівське" робітником з охорони зернового току. 15 жовтня 1992 року він досяг пенсійного віку. Наказом від 30 жовтня 1993 року № 171-к ОСОБА_1. звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як пенсіонер, який раніше працював на колективному сільськогосподарському заготхудобовідгодівельному підприємстві "Львівське", правонаступником якого є ТОВ "АП "Львівське", має право на одержання земельної частки (паю).

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Представника Президента в Пустомитівському районі Львівської області від 29 квітня 1993 року № 151 радгосп "Львівський" перереєстрований у колективне сільськогосподарське заготхудобовідгодівельне підприємство "Львівське", правонаступником якого є ТОВ "АП "Львівське" (а.с. 13).

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі – Указ № 720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства. Сам по собі факт перебування особи в трудових відносинах із таким підприємством і в подальшому вихід на пенсію не є підставою для отримання нею земельної частки (паю).

Суди в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення Указу № 720/95 (720/95) уваги не звернули; у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин; не встановили, чи був саме на цей час позивач членом зазначеного підприємства, у тому числі його пенсіонером, з урахуванням правових підстав і наслідків перетворення радгоспу "Львівський" у колективне сільськогосподарське заготхудобовідгодівельне підприємство "Львівське", норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) і статутних документів колективного сільськогосподарського заготхудобовідгодівельного підприємства "Львівське".

Крім того, судами не з’ясовано, коли колективне сільськогосподарське заготхудобовідгодівельне підприємство "Львівське" одержало державний акт на право колективної власності на землю та коли відбулося роздержавлення земель підприємства і формування списків осіб, які мають право на земельну частку (пай); не досліджувались державний акт на право колективної власності на землю та списки осіб на отримання земельної частки (паю).

За викладених обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 червня 2008 року та р ішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.