Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління" товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" (далі – ДП "ЖЕРБУ" ТОВ "Рівненський МЖК") до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання комунальних послуг за касаційною скаргою ДП "ЖЕРБУ" ТОВ "Рівненський МЖК" на рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2008 року,

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача борг за надання комунальних послуг за період з 1 січня 2006 року до лютого 2008 року в сумі 1 041 грн. 73 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2008 року рішення міського суду скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_1 53 грн. 02 коп. та 250 грн. судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ДП "ЖЕРБУ" ТОВ "Рівненський МЖК" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та ухвалення рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 розпорядженням міського голови від 26 грудня 2002 року №3488-р був переданий на баланс в оперативне управління ДП "ЖЕРБУ" ТОВ "Рівненський МЖК" для обслуговування та експлуатації. 1 січня 2004 року між позивачем та ОСОБА_1, власником квартири №85 у зазначеному будинку, був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Згідно з договором відповідачем до 1 січня 2006 року проводилася оплата позивачу витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Будь-яких інших договорів між сторонами не укладалося.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Рівне від 31 липня 2006 року №1331-Р створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 "Терен" (далі – ОССБ "Терен"). 1 вересня 2006 року ОСОБА_1 уклав з ОССБ "Терен" договір про те, що останні зобов’язуються належно надавати послуги, забезпечувати його експлуатацію будинку, якісно та своєчасно надавати житлово-комунальні послуги, власник квартири відповідно до п. 4.2.4 у встановлені терміни своєчасно вносити платежі. Тому висновок суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами не був укладений договір, то й заборгованість не може бути стягнута з відповідача, є помилковим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги дочірнього підприємства "ЖЕРБУ" ТОВ "Рівненський МЖК", апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості з плати за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим апеляційний суд не застосував до правовідносин, які мали місце з 1 вересня 2006 року до 21 лютого 2008 року, тобто до реальної передачі зазначеного будинку на баланс ОССБ "Терен", п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (z0927-05) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207 (z0927-05) , та хто ж у цей період утримував будинок.

Позивач у своїх позовних вимогах і в судовому засіданні пояснив, що житловий будинок перебував на балансі в нього до 21 лютого 2008 року й він як балансоутримувач був відповідальний за утримання та експлуатацію цього будинку.

Судом апеляційної інстанції не враховано п. 3 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки відповідальність за утримання та експлуатацію житлового будинку несе балансоутримувач.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційне ремонтно-будівельне управління" товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2008 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.