ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, визнання права власності на будинок і припинення права власності за касаційними скаргами ОСОБА_2 та прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2008 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 10 грудня 2005 року між ним та ОСОБА_2. було укладено договір купівлі-продажу належного останньому будинку АДРЕСА_1. При цьому відповідач, отримавши обумовлену вартість будинку в розмірі 850 доларів США, взяв на себе зобов’язання до 1 вересня 2007 року нотаріально посвідчити цей договір. Але, незважаючи на запрошення до нотаріуса, відповідач почав ухилятися від виконання зобов’язання щодо нотаріального посвідчення договору.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати договір купівлі-продажу спірного будинку дійсним, визнати за ним право власності на цей будинок і припинити право власності відповідача на будинок.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 10 грудня 2005 року між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1. право власності на вказаний будинок, у зв’язку із чим право власності ОСОБА_2. на цей будинок припинено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на будинок скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено; у решті – рішення районного суду залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2. посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень у частині задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним і ухвалення в цій частині нового рішення.
В обґрунтування касаційної скарги прокуратура Автономної Республіки Крим посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень у частині задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним і передачу справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2. підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга прокуратури Автономної Республіки Крим – задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. у частині визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору, відбулося повне виконання договору, але відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, то на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України цей договір повинен бути визнаний дійсним.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Таким чином, норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Даний висновок знайшов своє відображення й у роз’ясненнях, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .
Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, а в апеляційного суду – для висновку про законність рішення районного суду в цій частині.
Ураховуючи те, що судами обставини справи встановлені повно й правильно, однак неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним відповідно до ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині судові рішення не оскаржувались.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2008 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року в частині визнання договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 10 грудня 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дійсним скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай