6-22261св09 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 27.01.2010 Прийняття

У вересні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири № 20 у будинку АДРЕСА_1, а відповідачка – квартири № 23 у тому ж будинку, при проведенні капітального ремонту своєї квартири ОСОБА_2. змінила її планування, не санкціоновано замінила інженерно-технічне обладнання, внаслідок чого її, позивачки, квартира одержала значні пошкодження: знищено стелю, пошкоджено міжповерхові перекриття, стіни, внутрішні перегородки, крім того, пошкоджено й майно в квартирі, вона з сім’єю не мають можливості проживати у власній квартирі та змушені наймати житло, такими діями їй завдано матеріальної та моральної шкоди.

Позивачка під час розгляду справи уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідачки вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в квартирі, в сумі 75 146 грн., відшкодувати вартість проведених робіт із усунення пошкоджень міжповерхового перекриття та його заміни в сумі 199 956 грн. 90 коп., витрати по оплаті найму жилого будинку в сумі 23 452 грн., стягнути 37 800 грн. на відшкодування моральної шкоди, 15 тис. грн. витрат по оплаті правової допомоги та 507 грн. 50 коп. на відшкодування витрат по оплаті проведення експертного дослідження.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2009 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідачки 298 554 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 тис. грн. за завдану моральну шкоду та 17 707 грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат, у задоволенні решти позову відмовлено; постановлено також стягнути з відповідачки в дохід держави 8 грн. 50 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що позивачка є власником квартири № 20 у будинку АДРЕСА_1, відповідачка була власником квартири № 23 у цьому ж будинку, розташованої поверхом вище. ОСОБА_2 самочинно розпочала ремонт та перепланування своєї квартири, в результаті чого було пошкоджено квартиру ОСОБА_1., крім того, в результаті проведення ремонтних робіт було зруйноване міжповерхове перекриття між квартирами № 20 та № 23.

Також установлено, що з метою припинення руйнування своєї квартири позивачка одержала в Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації дозвіл на проведення робіт у своїй квартирі по відновленню міжповерхового перекриття й оплатила їх проведення, до того ж вона з сім’єю не мала можливості проживати в своїй квартирі та з 1 травня до 1 вересня 2003 року наймала будинок АДРЕСА_2 площею 270 кв.м. і сплатила власнику цього будинку 23464 грн.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що з вини відповідачки ОСОБА_1. завдана матеріальна шкода, й розмір такої шкоди складається з витрат позивачки по оплаті робіт із відновлення міжповерхового перекриття між квартирами – 199 956 грн. 90 коп., з вартості ремонтно-будівельних робіт по усуненню пошкоджень, що необхідно провести безпосередньо в її квартирі № 20, яка відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи становить 75 146 грн., а також з витрат позивачки по оплаті найманого житла – 23 464 грн.; також суд дійшов до висновку про те, що діями відповідачки позивачці завдана й моральна шкода, розмір якої з урахуванням обставин справи судом визначено в 5 тис. грн.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до статті 453 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, присуджуючи відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов’язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або повністю відшкодувати заподіяні збитки.

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Разом із тим вартість усунення інших негативних наслідків має розумно відповідати межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивача до суду.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув і стягнув з відповідачки на користь позивачки 23 464 грн. на відшкодування витрат по оплаті орендованого нею будинку площею 270 кв.м., при цьому не встановив та у рішенні не зазначив квартирою якої площі користувалася позивачка до переселення в цей будинок, а відтак не перевірив чи відповідає вимога ОСОБА_1. про стягнення коштів по оплаті нею найму будинку площею 270 кв.м. розумним межам захисту її порушеного права на користування житлом.

Також відповідно до статті 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Суд на зазначене уваги не звернув, стягнув на користь позивачки 15 тис. грн. на відшкодування її витрат по оплаті правової допомоги адвоката, при цьому не перевірив чи не перевищує така сума граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) .

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2. 23 464 грн. на відшкодування витрат позивачки по оплаті орендованого нею будинку та 15 тис. грн. на відшкодування витрат на правову допомогу з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

У решті судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й підстав для їх скасування в повному обсязі, передбачених частиною третьою статті 335 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 464 грн. на відшкодування витрат по оплаті орендованого будинку та 15 тис. грн. компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.