6-21983св09 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 27.01.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Імперія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою кредитної спілки "Імперія" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року,

У листопаді 2006 року кредитна спілка "Імперія" (далі – КС "Імперія") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2., в якому просила стягнути з відповідачів на її користь заборгованість за кредитним договором, посилаючись на те, що 19 вересня 2005 року ОСОБА_1. уклала з кредитною спілкою кредитний договір, отримала

70 тис. грн., проте належним чином не виконувала взяті на себе зобов’язання за договором, у повному обсязі кошти не сплатила: здійснила лише два платежі в рахунок повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Не виконав таких обов’язків і ОСОБА_2., який згідно з договором поруки від 19 вересня 2005 року є поручителем ОСОБА_1. за кредитним договором.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму неповернутого кредиту в розмірі 64 500 грн., а також відсотки за користування кредитом у сумі 69 208 грн. 63 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2007 року позов КС "Імперія" задоволено. Стягнуто солідарно з

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь КС "Імперія" заборгованість за кредитним договором у сумі 133 075 грн. та судові витрати в сумі

1 367 грн., а всього 133 075 грн. 63 коп.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2007 року скасовано, у задоволенні позову кредитної спілки "Імперія" відмовлено.

КС "Імперія" звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2005 року між

КС "Імперія" та ОСОБА_1. був укладений кредитний договір про відкриття їй кредитної лінії на суму 100 тис. грн., згідно з видатковим касовим ордером № 5011 від 19 вересня 2005 року вона отримала від позивача 70 тис. грн., на виконання умов договору проведено два платежі:

11 жовтня 2005 року – 1 тис. грн. та 1 квітня 2006 року – 246 грн. 58 коп. і

5 500 грн.; поручителем за цим договором є ОСОБА_2.

Під час розгляду справи судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта № 33-П від 13 березня 2007 року підписи на кредитному договорі від 19 вересня 2005 року, договорі поруки від 19 вересня 2005 року, видатковому касовому ордері № 5011 від 19 вересня 2005 року, графіку повернення кредиту до кредитного договору виконані ОСОБА_1. шляхом автопідлогу; рукописний текст на кредитному договорі від 19 вересня 2005 року виконаний ОСОБА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір та договір поруки були укладені, оскільки не знайшли свого підтвердження заперечення відповідачів про те, що ОСОБА_1. договір не підписувала, коштів не отримувала.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит – кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов’язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Згідно зі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України

(далі – ГПК України (1798-12) ) та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 указаного Закону "Про кредитні спілки" (2908-14) передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з’ясував, за рахунок яких коштів надавався кредит – капіталу самої кредитної спілки чи залучених коштів; чи на час укладення кредитного договору позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг; чи ґрунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами. Це має правове значення, оскільки в разі незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, отримана в позику.

У матеріалах справи документи, які б визначали правовий статус сторін у вказаному вище кредитному договорі, відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства України, однак апеляційний суд, вдруге скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, на зазначені недоліки уваги не звернув, в основу свого рішення знову поклав виключно висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи № 5906 від 31 липня 2007 року, відповідно до якого рукописні записи та підписи на кредитному договорі від 19 вересня 2005 року, договорі поруки від 19 вересня 2005 року, видатковому касовому ордері № 5011 від 19 вересня 2005 року, графіку повернення кредиту до кредитного договору виконані не ОСОБА_1., а іншою особою.

В ухвалі колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2008 року, якою було скасовано рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 жовтня 2007 року та передано справу на новий розгляд до апеляційного суду, наголошувалось, що відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, установленими ст. 212 ЦПК України.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В обґрунтування позову КС "Імперія" посилалася на те, що кредитний договір було укладено й підписано ОСОБА_1., вона також частково погашала заборгованість за кредитом і відсотками, про укладення договору також свідчить пакет документів, наданих КС "Імперія" самою ОСОБА_1., а саме: довідка про її доходи, повідомлення щодо наявності заборгованості з податків і зборів, довідки банку про наявність на її рахунках коштів та відсутність заборгованості за кредитами, копія паспорта, довідки про взяття на облік платників податків, свідоцтва про сплату єдиного податку, про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, особиста анкета ОСОБА_1., її заяви про прийняття до членів кредитної спілки та на отримання кредиту. Зазначені документи долучені до матеріалів справи.

Однак апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України вдруге на зазначене уваги не звернув; зосередився виключно на висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи № 5906 від 31 липня 2007 року, але не оцінив такий висновок у взаємному зв’язку з іншими доказами в їх сукупності, зокрема з урахуванням і висновку експерта № 33-П від 13 березня 2007 року; у достатньому обсязі не перевірив обставин укладення кредитного договору та договору поруки й обставин, що передували їх укладенню; не дав оцінки поясненням позивача щодо таких обставин та діям відповідачів, зокрема ОСОБА_2., який підписав договір поруки, сторонами якого, крім нього, також зазначені КС "Імперія" та ОСОБА_1.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу кредитної спілки "Імперія" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року скасувати.

Справу за позовом кредитної спілки "Імперія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на новий розгляд до апеляційного суду.