Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка.

Зазначала, що 4 листопада 2006 року ОСОБА_2., керуючи автомобілем ЗАЗ Славута, номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп`яніння скоїв наїзд на її чоловіка, ОСОБА_3., який від отриманих травм помер у лікарні.

Посилаючись на те, що смертю її чоловіка, яка настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, їй завдано матеріальної та моральної шкоди, просила стягнути з ОСОБА_2. на її користь 4 135 грн. матеріальної шкоди, 25 000 грн. моральної шкоди та 1 000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

У подальшому позивачка змінила свої вимоги й, посилаючись на те, що вона на час смерті ОСОБА_3. була пенсіонеркою та перебувала на його утриманні, просила стягнути з відповідача на її користь довічне утримання щомісячно в сумі 1 037 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2. на її користь довічне утримання щомісячно в сумі 1 037 грн. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь держави 373 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 4 листопада 2006 року ОСОБА_2., керуючи автомобілем ЗАЗ Славута, номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп`яніння скоїв наїзд на чоловіка позивачки, ОСОБА_3., який від отриманих травм помер у лікарні.

19 квітня 2007 року ОСОБА_2. був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України; постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2007 року його було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених п. б ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію".

ОСОБА_1. досягла пенсійного віку й за життя ОСОБА_3. перебувала на його утриманні.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Установивши, що ОСОБА_1. досягла пенсійного віку, установленого законом, та перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3., суди дійшли до обгрунтованого висновку про те, що позивачка має право на стягнення з ОСОБА_2. довічного утримання, і правильно визначили суму щомісячних платежів.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.