Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", треті особи Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, Державна комісія з врегулювання ринків фінансових послуг України, Державне підприємство "Авто Інтернешнл", Київська міська філія акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк", про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка мала місце 21 червня 2007 року та сталася з його вини, було пошкоджено належний йому автомобіль "Мазда-6", вартість ремонту якого склала 9148 грн. 32 коп.

Його автомобіль був предметом договору застави, а також договору страхування, укладенгого між ним і Товариством з додатковою відповідальністю (далі – ТДВ) "Альянс Україна", яке частково виплатило страхове відшкодування в сумі 6120 грн. 52 коп. на користь вигодонабувача – Акціонерного комерційного банку (далі – АКБ) "Укрсоцбанк".

Оскільки в порушення умов договору страховик не повністю сплатив страхове відшкодування, ОСОБА_6 просив суд стягнути з ТДВ "Альянс Україна" на його користь 2196 грн. 80 коп. страхового відшкодування, 1155 грн. 60 коп. пені та 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В подальшому позивач збільшив розмір пені, що підлягає стягненню, до 15899 грн. 64 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2008 року, позов задоволено частково: стягнуто з ТДВ "Альянс Україна" на користь ОСОБА_6 2196 грн. 80 коп. страхового відшкодування, 2000 грн. пені, 1000 грн. компенсації моральної шкоди та судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ТДВ "Альянс Україна" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та вирішення справи по суті.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що страхова виплата здійснена відповідачем не в повному розмірі; позивачем правильно обраховано розмір пені, який відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України підлягає зменшенню, а моральну шкоду позивачу заподіяно неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань.

Проте повністю погодитися з цими висновками судів не можна.

При вирішені справи суди виходили з того, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_6 і ТДВ "РОСНО Україна", в подальшому перейменованим у ТДВ "Альянс Україна", було укладено договір добровільного страхування належного позивачеві автомобіля "Мазда-6". Вигодонабувачем за даним договором сторонами зазначено АКБ "Укрсоцбанк", як кредитора позивача.

21 червня 2007 року внаслідок зіткнення з іншим автомобілем на 44 км автодороги Одеса-Миколаїв автомобілю ОСОБА_6 заподіяно механічні пошкодження.

22 червня 2007 року ОСОБА_6 повідомив страховика про настання страхового випадку і 28 червня 2007 року подав заяву про виплату страхового відшкодування з необхідними для цього документами.

Відповідно до рахунку фактури ДП "Авто Інтернешнл" від 29 червня 2007 року, зробленому за заявою позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля склала 9148 гр. 32 коп.

ТДВ "Альянс Україна" в страховому акті від 10 вересня 2007 року розмір страхової виплати з урахуванням франшизи визначив у сумі 6120 грн. 52 коп., яку 11 вересня 2007 року перерахував на рахунок АКБ "Укрсоцбанк", як вигодонабувача.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_6 про стягнення на його користь 2196 грн. 80 коп. недоплаченої страхової виплати, місцевий суд виходив із того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору у випадку розбіжностей в розмірі страхового відшкодування страховиком призначається експертиза, яку проводить незалежний фахівець за участю сторін. Проте дій, спрямованих на узгодження розбіжностей, страховиком здійснено не було. Крім того, належний позивачеві автомобіль є предметом договору застави, що був укладений між ОСОБА_6 та АКБ "Укрсоцбанк" і за умовами якого позивач не має права вчиняти дії щодо погіршення заставленого майна, тому відновлювальний ремонт автомобіля має проводитися тільки на уповноваженій заводом-виробником станції технічного обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судами встановлено, що вигодонабувачем за договором страхування, укладеним між ОСОБА_6 і ТДВ "Альянс Україна", є АКБ "Укрсоцбанк".

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту, затвердженими відповідачем 1 березня 2006 року, вигодонабувачем є юридична або фізична особа, в тому числі, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, та призначається страхувальником для отримання страхових відшкодувань за договором страхування.

Вирішуючи справу, місцевий суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України на ці положення закону уваги не звернув та не вирішив питання, чи має ОСОБА_6 право вимоги за цим позовом.

Крім того, місцевий суд не перевірив правильність обрахунку пені, здійснену позивачем, та не навів свого розрахунку пені, яку позивач просив стягнути з відповідача відповідно до п. 7.6.3 Додатку до договору страхування, в зв’язку з чим неправильно визначив її розмір та застосував правило, передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, без належних для цього підстав.

За загальним правилом особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених нормами Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Частково задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, місцевий суд не взяв до уваги положення ст. 992 ЦК України, не вирішив питання, чи містить такий вид цивільної відповідальності укладений 11 травня 2007 року між ОСОБА_6 і ТДВ "Альянс Україна" договір страхування та чи є правові підстави для покладення на відповідача обов’язку з відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.