Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Середнянської селищної ради Ужгородського району про визнання незаконним та скасування розпорядження селищної ради, зміну формулювання підстав звільнення та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,

У травні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зазначаючи, що з 10 квітня 2003 року до 31 березня 2004 року працював пожежником місцевої пожежної охорони смт Середнє Ужгородського району.

Розпорядженням Середнянської селищної ради № 60 від 25 березня 2004 року його було звільнено з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору.

Вважаючи звільнення незаконним та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1. просив визнати незаконним та скасувати розпорядження селищної ради № 60 від 25 березня 2004 року; змінити формулювання підстав звільнення та дату звільнення, а саме звільнити його за ст. 38 КЗпП України з 12 травня 2004 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та вихідну допомогу та відшкодувати моральну шкоду.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 4 вересня 2009 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1. з роботи у зв’язку із закінченням трудового контракту на підставі розпорядження селищної ради № 60 від 25 березня 2004 року. Визнано ОСОБА_1. звільненим з 10 квітня 2004 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. У позові ОСОБА_1. про визнання його звільненим за ст. 38 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, судових витрат та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення апеляційного суду скасувати та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.