Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки та її поділ за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки та її поділ.

Зазначала, що з 1975 року по 15 травня 2000 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу 14 жовтня 1976 року подружжя набуло право власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_1, яка внаслідок прибудов та переобладнань збільшилась і склала 2/3 частини зазначеного жилого будинку.

20 жовтня 1997 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 липня 2006 року в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за нею визнано право власності на 1/3 частину жилого будинку АДРЕСА_1, просила визнати за нею право власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки та провести її поділ.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 грудня 2008 року співвласника жилого будинку № АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 було залучено як співвідповідача.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_1. У порядку поділу зазначеної земельної ділянки виділено у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 570 кв. м., у тому числі під жилою забудовою 65, 3 кв. м., під господарчою забудовою 33,7 кв. м., під двором спільного користування 0,7 кв. м., під двором, городом 470,3 кв. м. У порядку поділу спірної земельної ділянки виділено у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 570 кв. м., у тому числі під жилою забудовою 62 кв. м., під господарчою забудовою 18,2 кв. м., під двором спільного користування 0,7 кв. м., під двором 1,9 кв. м., під двором, городом 487,2 кв. м. У порядку поділу зазначеної земельної ділянки виділено у власність ОСОБА_3 1,9 кв. м. під двором.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки, на яку ОСОБА_2 20 жовтня 1997 року було видано державний акт на право приватної власності. У порядку поділу зазначеної земельної ділянки виділено у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 570 кв. м., ОСОБА_2 земельну ділянку площею 570 кв. м.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку площею 1139 кв. м. та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості її частки, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 332, 335- 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.