Суддя Верховного Суду України Гуменюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на ? частину жилого будинку,

ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 1994 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 У 1999 році вони придбали жилий будинок АДРЕСА_1. На придбання зазначеного будинку вони позичали гроші у знайомих, а також на його придбання затратили спільні кошти. У 1999 році вона з ОСОБА_3 уклали шлюб. Вважає, що за рахунок грошових та трудових витрат жилий будинок істотно збільшився у своїй вартості за період їх спільного життя. У серпні 2001 року між ними шлюб було розірвано, однак, вона продовжувала проживати із ОСОБА_3 разом у спірному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді спірного жилого будинку та земельної ділянки. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його мати – ОСОБА_2 Просила визнати жилий будинок АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на ? частину спірного будинку та земельної ділянки.

Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, залишено без розгляду.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим 14 жовтня 2009 року рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2009 року змінено, виключено із мотивувальної частини речення: "...позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 6 червня 2006 року, тобто після спливу трирічного строку для захисту порушеного права щодо спільного майна, що відповідно до ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у задоволенні позову"... В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Касаційна скарга необґрунтована. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Передбачених законом підстав неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права не встановлено.

Керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на ? частину жилого будинку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.