Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Надвірнянської районної державної адміністрації, Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано – Франківської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання рішень виконкому незаконними, визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсним та визнання права власності на ? частину будинку,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконкому Назавизівської сільської ради народних депутатів Надвірнянського району Івано – Франківської області від 24 травня 1962 року дозволено ОСОБА_9, матері позивачки, побудувати новий жилий будинок на земельній ділянці, на якій знаходився старий жилий будинок, і зобов’язано розібрати старий будинок після закінчення будівництва нового. Після будівництва нового будинку вся сім’я перейшла проживати до нього. 23 грудня 1980 року ОСОБА_9 на все своє майно склала заповіт, яким заповіла будинок у рівних частках своїм донькам: ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Позивачка ОСОБА_6 та її сестра ОСОБА_11 прийняли спадщину, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. У 2007 році позивачка дізналася, що рішенням виконкому Надвірнянської районної Ради народних депутатів від 14 жовтня 1987 року № 141 право власності на будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_12 та ОСОБА_7 у рівних частках. На підставі цього рішення 12 листопада 1987 року виконкомом Назавизівської сільської Ради народних депутатів Надвірнянського району Івано – Франківської області видано два свідоцтва про право власності на жилий будинок на ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_12 Однак, на думку позивачки, виконкомом Назавизівської сільської Ради народних депутатів Надвірнянського району Івано – Франківської області безпідставно за ОСОБА_7 визнано право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати незаконним рішення виконкому Надвірнянської районної Ради народних депутатів від 14 жовтня 1987 року № 141 в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок від 12 листопада 1987 року, про визнання права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, а також визнати за нею право власності на ? частину будинку.

рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2009 року, позов задоволено. Визнано незаконним рішення виконкому Надвірнянської районної ради від 14 жовтня 1987 року, рішення виконкому Назавизівської сільської ради Надвірнянського району Івано – Франківської області від 23 вересня 1987 року в частині визнання права власності ОСОБА_7 на ? частину будинку АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на ? частину зазначеного будинку. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, вартістю 72 331 грн. Визнано за ОСОБА_10 право власності на ? частину зазначеного будинку, вартістю 72 331 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що її вимоги ґрунтуються на законі, а тому підлягають захисту.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Установлено, що рішенням виконкому Назавизівської сільської Ради депутатів трудящих Надвірнянського району Івано – Франківської області від 24 травня 1962 року ОСОБА_9 дозволено збудувати нову хату з розбором старої хати по закінченню будівництва.

Відповідно до пункту 27 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) в разі будівництва, з дозволу виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, будинку взамін старого, що підлягає знесенню, після закінчення будівництва та прийняття нового будинку в експлуатацію, забудовнику повинно бути видано на підставі відповідного рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих свідоцтво про право власності, а старий правовстановлюючий документ відбирається та погашається.

При вирішенні питання про видачу свідоцтва про право власності на будинок, виконком районної ради народних депутатів керувався Інструкцією про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації, затвердженої ЦСУ СРСР від 15 липня 1985 року № 380.

Зазначеною Інструкцією передбачено порядок проведення реєстрації житлового фонду, якого і було дотримано виконкомом Надвірнянської районної Ради народних депутатів при оформленні права власності на спірний будинок за ОСОБА_9 і ОСОБА_7 в рівних частках.

Отже, ОСОБА_7 набуто права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 правомірно, жодним чином не порушуючи права інших осіб.

Ухвалюючи 14 жовтня 1987 року рішення про визнання за ОСОБА_12 та ОСОБА_7 у рівних частках права власності на будинок АДРЕСА_1, виконком Надвірнянської районної Ради народних депутатів діяв у межах закону.

За таких обставин, вважати ухвалені у справі рішення обґрунтованими немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, проте зібраним доказам дана помилкова оцінка.

Позивач, заявляючи вимоги, не навів обґрунтованих мотивів порушення його прав і підстав для захисту його інтересів.

Судова колегія дійшла висновку про те, що права ОСОБА_6, за захистом яких вона звернулася до суду, діями відповідачів не порушені.

Ураховуючи викладене, на підставі норм ЦК УРСР (1540-06) (1963 року), Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2009 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2009 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Надвірнянської районної державної адміністрації, Назавизівської сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання рішень виконкому незаконними, визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсним та визнання права власності на ? частину будинку відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.