Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Генічеськ" до ОСОБА_6, Щасливцевської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Генічеська районна державна адміністрація, про визнання права власності на самочинне будівництво,

У грудні 2008 року ТОВ "Спортивний клуб "Генічеськ" звернулося із зазначеним позовом, посилаючись на те, що воно є постійним землекористувачем 17, 0 га землі на підставі державного акту на право постійного користування землею від 20 вересня 1995 року. На цій земельній ділянці позивачем збудовано прибудови, означені на плані під літ. "а"; вбиральня-душ – літ. "Б"; душ – літ. "В"; навіси – літ. "Н", "О"; вбиральні – літ. "Г", "Д", "З", "И", "К", "Л", "М"; будиночок охоронця – літ. "Е"; тераса – літ. "є"; склад – літ. "Ж"; споруди означені на плані під номерами 78-103.Однак, роботи з будівництва зазначених споруд проведено без належних дозволів. Ураховуючи викладене, ТОВ "Спортивний клуб "Генічеськ" просило задовольнити їх позовні вимоги та визнати за ними право власності на самочинно збудовані будівлі.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 15 січня 2009 рок, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30 квітня 2009 року, позов задоволено. Визнано за ТОВ "Спортивний клуб" Генічеськ" право власності на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Херсонська обл., Генічеський район, с. Генічеська гірка, вул. Набережна, 63: прибудови, означені на плані під літ. "а"; вбиральня-душ – літ. "Б"; душ – літ. "В"; навіси – літ. "Н", "О"; вбиральні – літ. "Г", "Д", "З", "И", "К", "Л", "М"; будиночок охоронця – літ. "Е"; тераса – літ. "є"; склад – літ. "Ж"; споруди означені на плані під номерами 78-103.

У касаційній скарзі Генічеська районна державна адміністрація Херсонської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні споруди збудовано на земельній ділянці, яка відведена позивачу у встановленому законом порядку у постійне користування, а також визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, не порушує права інших осіб, що є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у порядку статті 376 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Будівництво вважається самочинним, якщо в діях особи є хоча б одна з ознак, передбачених частиною першою статті 376 ЦК України, а саме, якщо: а) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовано або будується жилий будинок, будівля, споруда; б) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власника на забудову, як зазначено у частині третій статті 375 ЦК України, здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Також обов’язковою умовою визнання за рішенням суду права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є не порушення права інших осіб, як зазначено у частині п’ятій статті 376 ЦК України.

Судом не з’ясовано чи додержано ТОВ "Спортивний клуб "Генічеськ", при будівництві нерухомого майна, яке самочинно збудоване, архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних й інших норм, а також не встановлено чи дійсно визнання права власності на це спірне нерухоме майно не порушує права інших осіб.

Крім того, статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частиною першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ і охоронюваних законом інтересів.

Сторонами в цивільному процесі, як зазначено у статті 30 ЦПК України, є позивач і відповідач.

Відповідач, це особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

Установлено, що фактично спір виник між ТОВ "Спортивний клуб "Генічеськ" та Щасливцевською сільською радою Генічеського району Херсонської області, ОСОБА_6

Однак, суд не визначився за правилами цивільного чи господарського судочинства підлягає розгляду заявлений позов, а також, у порушення статті 16 ЦПК України, не з’ясував можливість розгляду справи, якщо вимоги юридичної особи пред’явлено одночасно як до фізичної особи так і до юридичної особи.

Отже, судом не повно з’ясовані всі обставини справи та не надано їм оцінки, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Вияснення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 квітня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.