Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Оболонь" (далі – ЗАТ "Оболонь") до ОСОБА_1 про виселення за касаційною скаргою ЗАТ "Оболонь" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року,

У липні 2007 року ЗАТ "Оболонь" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. про виселення.

Зазначало, що на підставі постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та Київської міської ради профспілок від 15 лютого 1980 року № 189 "Про передачу Київському пивоварному заводу № 3 жилої площі в будинку для малосімейних по АДРЕСА_1" Київському пивоварному заводу № 3, правонаступником якого є ЗАТ "Оболонь", було надано 116 однокімнатних квартир, з 1 до 116 включно, під гуртожиток. У 1980 році з дозволу адміністрації в кімнату № 10 у гуртожитку тимчасово був поселений ОСОБА_1.

Рішенням Мінського районного суду м. Києва від 29 вересня 1998 року ЗАТ "Оболонь" зобов’язано надати безоплатно відповідачу на сім’ю в складі однієї особи однокімнатну квартиру, яка повинна відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством. На виконання цього рішення суду 7 лютого 2001 року між АТХК "Київміськбуд" в особі АКБ "Аркада" та працівником ЗАТ "Оболонь" ОСОБА_1 було укладено інвестиційний договір № 23177, відповідно до якого останній отримав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, кошти на будівництво якої перераховано ЗАТ "Оболонь".

Посилаючись на те, відповідача було забезпечено безоплатним житлом, ЗАТ "Оболонь" просило позов задовольнити й виселити ОСОБА_1. із займаної кімнати гуртожитку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Оболонь" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ЗАТ "Оболонь", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що отримання відповідачем у власність однокімнатної квартири не може бути підставою для його виселення з гуртожитку, оскільки ОСОБА_1. і до теперішнього часу перебуває з позивачем у трудових відносинах.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права, а саме: без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Статтею 132 ЖК України передбачено підстави для виселення осіб із гуртожитків, зокрема відповідно до ч. 3 цієї статті - з наданням іншого жилого приміщення.

Посилаючись як на підставу своїх позовних вимог, ЗАТ "Оболонь" зазначало, що ОСОБА_1. підлягає виселенню із кімнати гуртожитку у зв’язку з наданням йому іншого благоустроєного житла у власність, зокрема квартири АДРЕСА_2.

Проте всупереч вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд належним чином доводів позивача не перевірив, правової оцінки наданим доказам не дав, хоча зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Оболонь" задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.