Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор’євої Л.І., Косенка В.Й.,

Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", треті особи: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс", про стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій, відшкодування завданих збитків і моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 2 липня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (далі – ВАТ "СК "Країна"), в якому просила стягнути з відповідача на її користь

148 467 грн. 83 коп., з яких 48 467 грн. 83 коп. – сума страхового відшкодування та сума завданих збитків, а 100 тис. грн. – моральна шкода.

Зазначала, що 23 вересня 2008 року вона уклала з товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехнологія" (далі – ТОВ "Автотехнологія") договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-210994-20, вартістю 44 250 грн. Для придбання вказаного автомобіля вона уклала з

товариством з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" (далі – ТОВ "ПростоФінанс") кредитний договір № 03007974603 від 24 вересня 2008 року та договір застави транспортного засобу. Умовами зазначеного кредитного договору передбачено укладення договору страхування транспортного засобу від ризиків пошкодження, повної загибелі чи втрати. 23 вересня 2008 року вона уклала з ВАТ "СК "Країна" договір страхування транспортного засобу, в повному обсязі внесла страховий внесок, після чого на підставі тимчасового реєстраційного талона передала автомобіль для керування ОСОБА_2 У період з 23 години 30 хвилин 27 вересня 2008 року до

8 години 28 вересня 2008 року з автомобілем ВАЗ-210994-20 стався страховий випадок – автомобіль було викрадено невідомими особами. Виконуючи умови договору страхування, ОСОБА_1. належним чином, щойно дізнавшись про викрадення автомобіля, телефонним дзвінком повідомила страхову компанію про настання страхового випадку, а наступного дня, 29 вересня 2008 року, звернулася до ВАТ "СК "Країна" з письмовою заявою та виконала інші вимоги договору.

Посилаючись на те, що ВАТ "СК "Країна" відмовило їй у виплаті страхового відшкодування, та вважаючи такі дії страхової компанії неправомірними, ОСОБА_1. просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від

23 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 2 липня 2009 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1. відмовлено.

ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 2 липня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 23 вересня 2008 року між ОСОБА_1. та ВАТ "СК "Країна" укладено договір № 08-60/012008/ПР/2.1.5.1 автомобільного страхування, згідно з яким було застраховано автомобіль ВАЗ 210994-20, номерний знак НОМЕР_1.

Згідно із заявою на страхування транспортного засобу до договору

№ 08-60/012008/ПР/2.1.5.1 ОСОБА_1. повідомила страхову компанію про встановлення на застрахованому автомобілі протиугінного пристрою – автосигналізації.

Відповідно до п. 15.3.3 указаного договору страхування страхувальник зобов’язаний протягом 48 годин після повідомлення про страховий випадок надати страховику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повний комплект пультів від електронної сигналізації та ключів пристрою механічного блокування.

Згідно з п. 18.2.2 договору автомобільного страхування страховик не відшкодовує шкоду, якщо буде з’ясовано, що в момент викрадення транспортного засобу протиугінні системи не були у справному стані, були відключені або взагалі відсутні.

Відповідно до п. 18.5.2 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі порушення або несвоєчасного виконання своїх обов’язків страхувальником.

Згідно із заявою ОСОБА_1. № 08-60/44 від 29 вересня 2008 року остання передала заступнику керівника центру продаж ВАТ "СК "Країна" у м. Кременчуці Полтавської області копію посвідчення НОМЕР_2, копію тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_3, копію посвідчення водія НОМЕР_4, копію паспорта ОСОБА_2. та копію свого паспорта, а також копії довідок про присвоєння ОСОБА_2 і їй ідентифікаційних кодів, два комплекти ключів від автомобіля, про що було складено акт.

Крім того, судом достовірно встановлено та не оспорюється позивачем, що на момент викрадення автомобіль не був обладнаний автосигналізацією.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що

ОСОБА_1., не обладнавши автомобіль електронною автосигналізацією, не виконала умови договору страхування, що надало страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Викладені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Полтавської області від 23 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 2 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.