Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що 1 травня 2005 року з вини ОСОБА_7 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), у результаті якої пошкоджено його автомобіль.

ОСОБА_6 просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_7 на його користь 18 383 грн. 71 коп. на відшкодування майнової шкоди та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 18 014 грн. 66 коп. на відшкодування майнової шкоди, 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати в розмірі 714 грн.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2008 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не встановив особи, яка повинна відповідати за позовом, оскільки під час скоєння ДТП власником автомобіля ЗАЗ-1102, номерний знак НОМЕР_1, був батько ОСОБА_7, який помер у березні 2005 року., а ОСОБА_7 керував цим автомобілем на підставі виданої батьком довіреності.

Однак, погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для покладення відповідальності на особу, яка завдала майнову та моральну шкоду, необхідна сукупність чотирьох умов: наявність шкоди; протиправність дій цієї особи; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що водій автомобіля ЗАЗ-1102, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_7 допустив порушення Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем ГАЗ-32212, номерний знак НОМЕР_2, у результаті чого ОСОБА_6 було завдано майнової та моральної шкоди.

Апеляційний суд не встановив, що ОСОБА_7 не завдав ОСОБА_6 майнової та моральної шкоди, а тому з його висновком про відсутність підстав для покладення обов’язку відшкодовувати завдану шкоду на ОСОБА_7, оскільки він не був ні власником, ні володільцем автомобіля ЗАЗ-1102, номерний знак НОМЕР_1, погодитися не можна.

Статтею 311 ЦПК України передбачений перелік підстав для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд є виключним.

Але апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив жодної підстави, передбаченої цією нормою процесуального права, для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування постановленої ним ухвали та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2008 року задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2008 року скасувати та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.