Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2008 року,

У березня 2006 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, мотивуючи свої вимоги тим, що її рідна дочка, ОСОБА_8, заповіла все своє майно відповідачці. Останній рік життя ОСОБА_8 часто хворіла, що було пов’язано з черепно–мозковою травмою. Крім того, ОСОБА_8 зловживала алкогольними напоями, тому позивачка вважає, що вона не розуміла значення своїх дій, заповідаючи своє майно відповідачці. У ході розгляду справи судом було залучено як правонаступника позивача – ОСОБА_3 – та відповідачів – подружжя ОСОБА_5, що діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, суди виходили з того, що спадкодавець за життя вела активний спосіб життя, не страждала психічним захворюванням, яке позбавило б її можливості під час складання заповіту усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Такого висновку суд дійшов без урахування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 звернулася з позовом до суду та просила визнати заповіт недійсним із підстав, передбачених ст. 225 ЦК України.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою заявлялося клопотання про призначення експертизи для визначення психічного стану спадкодавця на час укладення оспорюваного заповіту (а. с. 116).

Відповідно до п. 2 ст. 145 ЦПК України призначення експертизи є обов’язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

За висновком посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 визнана обмежено дієздатною (а. с. 129-130).

Суд у порушення вимог ст. 225 та ст. ст. 212, 213 ЦПК України не взяв до уваги вищезазначеного висновку експертизи з урахуванням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які зазначалися в п. 10 постанови від 28 квітня 1978 року № 3 (v0003700-78) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами) та відображені в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , не дав належної оцінки висновку судово-психіатричної експертизи, а обмежився лише показаннями свідків, які не є спеціалістами в галузі психіатрії.

Апеляційний суд у порушення ст. 303 ЦПК України належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив і безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.