Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначала, що 17 грудня 2007 року на вул. Леніна в м. Свердловську Луганської області сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої зіткнулись належний їй на праві власності автомобіль "FIAT TEMPRA", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіль УАЗ-3163, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7

Посилаючись на те, що у зв`язку з пошкодженням автомобіля "FIAT TEMPRA" їй завдана шкода, просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь 21 108 грн. 75 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 12 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка не надала суду належних доказів того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля УАЗ-3163 ОСОБА_7, а оскільки провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно водіїв було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, то суд позбавлений можливості встановити вину особи, яка повинна нести відповідальність за завдану позивачці шкоду.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами установлено, що 17 грудня 2007 року на вул. Леніна в м. Свердловську Луганської області сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої зіткнулись належний ОСОБА_6 на праві власності автомобіль "FIAT TEMPRA", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіль УАЗ-3163, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7

Обидва водії були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було закрито.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди, позивачка зазначала, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки та що обидва водії були притягнуті до адміністративної відповідальності, однак у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було закрито.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на вищезазначені положення закону уваги не звернув, доводів ОСОБА_6 в достатньому обсязі не перевірив.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що згідно з протоколом № 171218 від 17 грудня 2007 року про адміністративне правопорушення в зазначеній дорожньо-транспортній пригоді водій ОСОБА_7 не вибрав безпечної швидкості руху, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху (1094-93-п) , а згідно з протоколом № 171219 від 17 грудня 2007 року водій автомобіля "FIAT TEMPRA" порушив пп. 10.1, 11.2 Правил дорожнього руху (1094-93-п) , оскільки, змінюючи напрямок руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху.

З огляду на викладене, висновок суду про те, що позивачка усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала суду належних доказів на підтвердження заявлених вимог, не можна визнати законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 12 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.