Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Колхозний ринок" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Колхозний ринок" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2008 року,

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Колхозний ринок" (далі - ТОВ "Колхозний ринок") про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом від 30 квітня 2008 року № 57-к його звільнено з посади контролера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі. Просив поновити його на роботі, визнати незаконним указаний наказ про звільнення, стягнути з ТОВ "Колхозний ринок" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 139 грн. 3 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера критого ринку ТОВ "Колхозний ринок". Визнано незаконним наказ від 30 квітня 2008 року № 57-к у частині звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнуто з ТОВ "Колхозний ринок" на користь ОСОБА_1 26 860 грн. 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2008 року до 9 жовтня 2008 року, 200 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 285 грн. 60 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Колхозний ринок" просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач з 1 серпня 1997 року працював у ТОВ "Колхозний ринок" контролером. Наказом ТОВ "Колхозний ринок" від 30 квітня 2008 року № 57-к його звільнено з посади контролера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. На ділянці, яка була закріплена за позивачем, установлено менше торгових місць, ніж на ділянках інших контролерів, тому сума ринкового збору та плати за користування послугами ринку, яку ОСОБА_1 вносив до каси відповідача, не може розцінюватись як показник продуктивності його праці.

Суд дійшов висновку, що контролери, які працюють у ТОВ "Колхозний ринок", мають рівні умови продуктивності праці та кваліфікації, тому позивач на підставі ч. 2 ст. 42 КЗпП України користується переважним правом на залишення на роботі.

Проте погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України перевага в залишенні на роботі надається категоріям працівників, визначених пп. 1 – 9 цієї статті, але за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації.

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, дійшов висновку про те, що контролери ТОВ "Колхозний ринок" мають рівні умови праці та кваліфікації, однак не дав належної оцінки акту продуктивності праці контролерів ТОВ "Колхозний ринок" за 2007 рік (а.с. 114), в якому вказано суму коштів, яку зібрав ОСОБА_1 з одного торгового місця, що знаходиться на закріпленій за ним ділянці, і не перевірив даних, що містяться в зазначеному акті та дають можливість порівняти продуктивність праці позивача з продуктивністю інших працівників.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню. Суд апеляційної інстанції не врахував, що останнім робочим днем ОСОБА_1 було 30 квітня 2008 року, тому у випадку незаконного звільнення позивача визначати розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу потрібно залежно від виплат, здійснених ОСОБА_1 за останні два повні місяці роботи.

За викладених обставин ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції без змін залишатися не може й підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колхозний ринок" задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.