Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 21 квітня 2001 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей, ОСОБА_5, 1999 року народження, та ОСОБА_6, 2001 року народження. За рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2006 року шлюб між ними було розірвано.

Під час перебування в шлюбі, а саме 21 вересня 2001 року, вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Просила провести поділ спірної квартири, виділивши їй у користування кімнату № 2, а відповідачу кімнату № 3 згідно з планом квартири в технічному паспорті.

У процесі розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги (а.с. 53-54), просила "позділити між нею та відповідачем квартиру АДРЕСА_1 визнавши за нею право приватної власності на лоджію та приміщення № 2, а ОСОБА_7 кімнату № 3 та № 5 згідно плану квартири у технічному паспорті, а решту приміщень (№ 1, 4, 6, 7) залишити у їх спільному користуванні".

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2008 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, яким визнано за нею право власності на 2/3 частини, а за відповідачем – на 1/3 частину спірної квартири; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, під час розгляду справи в районному суді доповнила свої вимоги й просила суд провести між нею та відповідачем поділ квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на лоджію та приміщення № 2, а за відповідачем – на приміщення № 3 і № 5 згідно з планом квартири в технічному паспорті, решту приміщень (№ 1, 4, 6, 7) залишити в їхньому спільному користуванні.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У порушення цих норм права апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_3 у суді першої інстанції, та ухвалив рішення, яким визнав за нею право власності на 2/3 частини, а за відповідачем – на 1/3 частину спірної квартири, незважаючи на те, що такі вимоги позивачкою не заявлялися.

При цьому апеляційний суд відступивши від рівності часток сторін на підставі ст. 79 СК України з визначенням частки ОСОБА_3 у розмірі 2/3 не зазначив, як таке визначення частки, без поділу квартири чи встановлення порядку користування нею, забезпечить інтереси дітей сторін.

Викладене свідчить про те, що рішення ухвалено з порушенням вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України; суд не встановив характер та суть заявлених позивачем вимог, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, висновки суду не ґрунтуються на належних доказах.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.