Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Охрімчук Л.І., Прокопчука Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Херсонський бавовняний комбінат" про стягнення компенсації втрати частини грошових коштів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з вересня 2004 року він працював у відповідача заступником технічного директора з охорони праці та пожежної безпеки, згідно з наказом від 13 лютого 2007 року № 41-к його звільнено з роботи з 12 лютого 2007 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, проте при звільненні з ним не провели повного розрахунку, такий розрахунок проведений лише 30 січня 2009 року й також не у повному обсязі, оскільки розмір його посадового окладу відповідач визначив неправильно.

Позивач просив стягнути з відповідача 972 грн. 19 коп. компенсації втрати частини грошових коштів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25 394 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 7 липня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що остаточний розрахунок із позивачем ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" провело в квітні 2008 року, коли виплатило йому належну заробітну плату в розмірі 4 223 грн. 99 коп. та компенсацію втрати частини грошових коштів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 1 534 грн. 10 коп., а тому вимоги ОСОБА_3 безпідставні, крім того, протягом 2007-2009 років у зв’язку з порушенням проваджень у справах про банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" неодноразово вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) виключає можливість застосування до відповідача грошових санкцій, у тому числі й у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позову ОСОБА_3, крім іншого, зазначав, що остаточний розрахунок із ним було проведено 30 січня 2009 року, коли відповідач виплатив йому 2 551 грн. 69 коп.

На підтвердження зазначених доводів позивач надав довідку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

У свою чергу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" не визнавало позову по суті, однак не заперечувало того факту, що за заявою позивача товариство 30 січня 2009 року нарахувало й виплатило належні йому кошти в сумі 2 551 грн. 69 коп.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, таких пояснень сторін й наданих ними доказів у достатньому обсязі не перевірив, не встановив та не зазначив у рішенні які за своєю правовою природою кошти та в яких розмірах підлягали виплаті позивачу при звільненні, чи були всі ці кошти виплачені ОСОБА_3 та коли саме, а відтак належним чином не визначився з днем, коли з позивачем фактично й остаточно було проведено розрахунок при звільненні.

Крім того, безпідставним є посилання суду на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки між сторонами виник трудовий спір із передбачених статтями 116, 117 КЗпП України підстав і норми зазначеного закону його не регулюють.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 7 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.