Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою прокурора м. Ялти в інтересах Ялтинської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи – Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними й повернення земельної ділянки та за позовом ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради, ОСОБА_1, треті особи – Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку дійсними, визнання права власності на земельну ділянку,

У вересні 2008 року прокурор м. Ялти звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що рішенням Ялтинської міської ради від 7 червня 2004 року ОСОБА_3 надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,06 га по вул. Пролетарська/Білобродського в м. Ялті, рішенням міської ради від 28 липня 2004 року ОСОБА_1 дано дозвіл на розробку проекту відведення цієї ж ділянки, який згодом було затверджено й ОСОБА_1 одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2008 року за адміністративним позовом прокурора визнано недійсними та скасовано рішення Ялтинської міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність та виданий йому Державний акт на право власності на земельну ділянку, проте він, будучи обізнаним про перебування в провадженні суду адміністративної справи, 22 червня 2007 року продав земельну ділянку ОСОБА_2., який 28 вересня 2007 року одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку; такий договір купівлі-продажу та державний акт суперечать вимогам закону і є недійсними.

Прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 22 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2., визнати недійсним виданий ОСОБА_2. Державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов’язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку Ялтинській міській раді.

ОСОБА_2 пред’явив позов до Ялтинської міської ради, ОСОБА_1 і просив визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки та Державний акт на право власності на земельну ділянку дійсними й визнати за ним право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки й відсутні передбачені ст. 388 ЦК України підстави для витребування в нього ділянки.

Рішенням Ялтинського міського суду від 19 березня 2009 року заяву прокурора м. Ялти задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви прокурора м. Ялти в інтересах Ялтинської міської ради та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.