Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й.,

Григор’євої Л.І., Мазурка В.А.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 посилаючись на те, що 25 січня 2000 року вона за власні кошти придбала спірну квартиру для свого брата – ОСОБА_2, який мешкав у м. Кременчуці Полтавської області та потребував постійного медичного догляду і обслуговування.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинено право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судом розглянуті не всі вимоги, заявлені ОСОБА_1, і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 указувала на те, що саме вона уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1

Але суд першої інстанції вимогу ОСОБА_1 про визнання зазначеної угоди недійсною в частині покупця та переведення на неї прав покупця не розглянув, не залучив до участі у справі продавця спірної квартири.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що судом розглянуті не всі вимоги, заявлені ОСОБА_1, і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення, ґ рунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст. ст. 335, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.