Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури,

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури.

Зазначав, що 12 січня 2005 року прокуратурою Шишацького району Полтавської області відносно нього було відкрито адміністративне провадження за ч. 1 п. "г" ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 8 лютого 2005 року адміністративну справу відносно нього закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП (80731-10) ) за відсутністю складу правопорушення.

17 січня 2005 року прокурором Шишацького району Полтавської області відносно нього порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), яку було закрито постановою слідчого прокуратури Шишацького району Полтавської області від 17 квітня 2005 року за відсутністю складу злочину.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій правоохоронних органів йому були спричинені моральні страждання, погіршилися нормальні життєві зв`язки, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, просив стягнути з прокуратури Полтавської області 20 000 на відшкодування моральної шкоди та зобов`язати прокуратуру Полтавської області спростувати інформацію щодо його корупційних дій у районній газеті "Сільське життя" та в обласному управлінні юстиції.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 не притягувався як обвинувачений, запобіжні заходи до нього не застосовувались, а також не застосовувались інші процесуальні дії, що обмежували б його права як громадянина, а тому й відсутні правові підстави для задоволення його вимог.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що 12 січня 2005 року прокуратурою Шишацького району Полтавської області відносно ОСОБА_1 відкрито адміністративне провадження за ч. 1 п. "г" ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 8 лютого 2005 року адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.

17 січня 2005 року прокурором Шишацького району Полтавської області відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 364 КК України, яку було закрито постановою слідчого прокуратури Шишацького району Полтавської області від 17 квітня 2005 року за відсутністю складу злочину.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (266/94-ВР) " відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , "Про організаційно-правові основи боротьба з організаційною злочинністю" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом виникає у випадках: 1) постановлення виправдовувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів ОСОБА_1 щодо обґрунтування заявлених позовних вимог належним чином не перевірив та не з`ясував наявність правових підстав для відшкодування шкоди, передбаченої Законом України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , і дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість заявлених вимог позивача.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.