6-16334св09 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП - 23.12.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від

21 квітня 2009 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на його користь завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 2 106 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.

Зазначав, що 6 серпня 2003 року сталося зіткнення автомобіля ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням з автомобілем ВАЗ 2102 під керуванням ОСОБА_2

Посилаючись на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому завдано матеріальної й моральної шкоди, і вважаючи винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, позивач просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року ОСОБА_1 поновлено строк позовної давності, його позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2 106 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року скасовано, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що шкода позивачу завдана винними діями ОСОБА_2, який є власником джерела підвищеної небезпеки.

Судом установлено, що 6 серпня 2003 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ 2109 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 2102 під керуванням ОСОБА_2 На місці дорожньо-транспортної пригоди працівниками державної автомобільної інспекції було складено схему цієї пригоди та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, який останнім підписаний не був. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не складався.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 вересня 2003 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, порушене відносно ОСОБА_1, закрито.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди в розмірі 2 106 грн., що підтверджується довідкою, виданою державною автомобільною інспекцією м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, та актом закупівлі деталей на заміну пошкоджених і моральної шкоди, яку позивач оцінює в 10 тис. грн.

Всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і стягнення з відповідача на користь останнього матеріальної й моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не доведена, оскільки працівниками державної автомобільної інспекції, які оформляли матеріали дорожньо-транспортної пригоди, протокол відносно ОСОБА_2 не складався, а постановою, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, вина ОСОБА_2 також не встановлювалась.

Однак, дійшовши такого висновку, апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що відбулось зіткнення двох автомобілів, водій одного з них постановою суду визнаний невинним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відносно іншого водія протокол про адміністративне правопорушення не складався, але чи могла відбутись дорожньо-транспортна пригода в разі, якщо обидва водії не порушували Правил дорожнього руху?

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові, отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року скасувати.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року залишити в силі.