822/2048/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток - 17.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністартивного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Анне-ЛТД" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Анне-ЛТД" (ТОВ ВКФ "Анне-ЛТД") звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції (Хмельницька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року №0000082200/49, №0000072200/50.

21 травня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Хмельницькою МДПІ проведено документальну планову перевірку ТОВ ВКФ "Анне-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2013 року №115/220/14159997.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період, що підлягав перевірці, на суму 188356 грн. та порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 163787 грн.

На підставі акта перевірки, 06 березня 2013 року Хмельницькою МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000072200/50, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 245681 грн., з яких за основним платежем -163787 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 81893,50 грн. та №0000082200/49, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 188356 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Так, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року (996-14) №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ТОВ ВКФ "Анне-ЛТД" мало взаємовідносини з ТОВ "Елемент-СА", ТОВ "Брокер-Сервіс" по поставці нафтопродуктів.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ ВКФ "Анне-ЛТД" та ТОВ "Елемент-СА", ТОВ "Брокер-Сервіс" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, актами приймання нафтопродуктів за кількістю, актами приймання-передачі, залізничними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Стосовно посилань податкового органу про те, що у залізничних накладних відправником дизельного пального вказане ТОВ "УкрРостТрансОйл", а не контрагенти позивача, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в залізничних накладних зазначаються лише відправник та отримувач товару, а не сторони, які уклали договір на постачання даного товару, в даному випадку в залізничних накладних отримувачем товару зазначено ТОВ ВКФ "Анне- ЛТД", що в свою чергу не може свідчити про не реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Стосовно посилань Хмельницької МДПІ про не реальність господарської операції з контрагентом ТОВ "Елемент-СА" є факт внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність його за місцем знаходження, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, свідоцтво платника податку, а саме ТОВ "Елемент-СА" анульовано 04 липня 2012 року, а договір поставки нафтопродуктів був укладений 30 вересня 2011 року, вже після укладення правочину. Крім того, на час розгляду справи в суді першої інстанції Хмельницькою МДПІ не було надано доказів щодо виключення ТОВ "Елемент-СА" із бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже в період укладення договору між позивачем та ТОВ "Елемент-СА", останній мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо збільшення позивачу податку на додану вартість, а відтак прийняте податкове повідомлення-рішення №0000072200/50 від 06 березня 2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082200/49 від 06 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 188356 грн., з огляду на наступне.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Елемент-СА", ТОВ "Брокер-Сервіс" не знайшли свого підтвердження ні матеріалами справи ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем витрат понесених за наслідками здійснених господарських операцій із вищевказаними контрагентами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.