6-11985св09 Про усунення перешкод у користуванні власністю - 23.12.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю,

У грудні 2007 року позивачі, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що їм на праві власності належить земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Указана земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаючи, що ОСОБА_5 самовільно зайняла частину їхньої земельної ділянки, установивши зі східної сторони дерев‘яний паркан, позивачі просили усунути перешкоди з боку ОСОБА_5 у користуванні своєю земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідачки знести паркан.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2008 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні власністю – земельною ділянкою площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_5 знести дерев‘яний паркан, розташований на земельній ділянці площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2009 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_5 самовільно зайняла частину земельної ділянки, належну ОСОБА_4, а тому вона зобов’язана знести дерев‘яний паркан, який розташований на їхній земельній ділянці.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у позові, послався на те, що на момент, коли ОСОБА_5 отримала державний акт на право постійного користування землею та встановила дерев‘яний паркан, суміжних землекористувачів не було, її земельна ділянка межувала з землями м. Одеси, а тому перешкоджати відповідачам, які отримали державний акт на право власності на суміжну земельну ділянку пізніше, ОСОБА_5 не може.

Проте з таким висновком апеляційного суду годитися не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_5 у постійне користування надана земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована на території Іллічівського району м. Одеси, пров. Селекційний, 2а, про що 18 липня 2000 року їй видано державний акт (а.с. 18).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом від 27 вересня 2007 року (а.с. 5).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання земельного законодавства Одеського міського управління земельних ресурсів від 2 листопада 2007 року № 143 ОСОБА_5 самовільно зайняла частину земельної ділянки, належної відповідачам (а.с. 6).

Актом виносу в натурі земельної ділянки від 22 жовтня 2007 року встановлено, що на півночі земельної ділянки ОСОБА_4 паркан, який встановила ОСОБА_5, розташований вглиб їхньої ділянки на 1,2 м, а на півдні – на 0,9 м (а.с. 7).

Відповідно до висновку ДП "Одеський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" від 17 травня 2008 року № 327/6 фактичні координати двох кутів обстеженої земельної ділянки на сході (межа ділянки зі ОСОБА_5.) не співпадають з координатами за державним кадастром, площа земельної ділянки яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зменшена (а.с. 51).

Висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 травня 2009 року № 4769 (який додано до матеріалів касаційної скарги) підтверджено відомості, викладені в акті виносу в натурі земельної ділянки від 22 жовтня 2007 року та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 2 листопада 2007 року № 143.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "б" ст. 211 ЗК України встановлена відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

За правилами ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не встановив, що докази судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні їх було неправомірно відмовлено; нових доказів не досліджував; фактично апеляційний суд провів переоцінку доказів, досліджених судом першої інстанції та зробив висновок, який не відповідає зібраним матеріалам справи.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2009 року скасувати, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2008 року – залишити без змін.