Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до житлово-будівельного кооперативу "Полісся", комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Слюсар Валентин Володимирович, про визнання дій незаконними, визнання недійсними договору довічного утримання та договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Полісся" (далі – ЖБК "Полісся"), комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_3., ОСОБА_4. про визнання дій незаконними, визнання недійсними договору довічного утримання та договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Зазначала, що в 1993 році її чоловік, ОСОБА_6., та його батько, ОСОБА_7, уклали договір міни належних їм квартир, за яким набули право власності на квартиру АДРЕСА_1, проте право власності на зазначену квартиру було зареєстровано лише за ОСОБА_7

12 січня 2004 року ОСОБА_7 уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3., яка після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, набула право власності на зазначену квартиру й 30 серпня 2004 року провела її відчуження на користь ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6. помер. Після його смерті відкрилась спадщина на ? квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями померлого є вона та її неповнолітній син - ОСОБА_2

Посилаючись на те, що право на спадщину вона оформити не може, оскільки за життя спадкодавця правоустановлюючі документи були неправильно оформлені, просила визнати незаконною довідку ЖБК "Полісся" від 22 жовтня 1993 року; визнати незаконним витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно; визнати недійсним договір довічного утримання від 12 січня 2004 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 серпня 2004 року, укладений між ОСОБА_3. і ОСОБА_4.; скасувати його державну реєстрацію та визнати право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2

Після досягнення повноліття ОСОБА_2 вступив у справу як позивач.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., ОСОБА_2. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2009 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2008 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено частково. Визнано незаконною довідку ЖБК "Полісся" від 22 жовтня 1993 року. Визнано незаконним у ? частині витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 грудня 2003 року. Визнано недійсним в ? частині договір довічного утримання від 12 січня 2004 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3. Визнано недійсним у ? частині договір купівлі-продажу спірної квартири від 30 серпня 2004 року, укладений між ОСОБА_3. і ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину спірної квартири. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2009 року покладено на ОСОБА_3. обов`язок повернути ОСОБА_4. отримані 12 275 грн. вартості ? частини квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 30 серпня 2004 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати рішення апеляційного суду та додаткове рішення цього ж суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення його позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що видача незаконної довідки ЖБК "Полісся", а в подальшому витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно дали можливість ОСОБА_3. укласти договір довічного утримання з ОСОБА_3., а потім ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу зі ОСОБА_4., предметом якого була вся квартира, що призвело до порушення прав ОСОБА_2.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом установлено, що в 1993 році ОСОБА_6. та ОСОБА_7, уклали договір міни належних їм квартир на квартиру АДРЕСА_1.

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано лише за ОСОБА_7

12 січня 2004 року ОСОБА_7 уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3., за яким передав їй у власність квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

30 серпня 2004 року ОСОБА_3. уклала договір купівлі-продажу, за яким провела відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6. помер.

Установивши, що ОСОБА_7, будучи власником квартири АДРЕСА_1, на законних підставах уклав договір довічного утримання, а в послідуючому ОСОБА_3., набувши право власності на спірну квартиру, провела її відчуження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1., ОСОБА_2.

Апеляційний суд у порушення вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України встановлені судом першої інстанції факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку про визнання незаконною довідки ЖБК "Полісся" від 22 жовтня 1993 року, визнання незаконним у ? частині витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 грудня 2003 року, визнання недійсними в ? частині договору довічного утримання від 12 січня 2004 року та договору купівлі-продажу спірної квартири від 30 серпня 2004 року.

Таким чином, суд першої інстанції повно й всебічно встановив обставини справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм процесуального права й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 лютого 2009 року та додаткове рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2009 року скасувати, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.