Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_1, компанії "Дніпро Карго Лімітед", товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Кредо" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Біолог" (далі – ТОВ ВКФ "Біолог"), ОСОБА_2, треті особи – відділ державної виконавчої служби в Комсомольському районі м. Херсона, акціонерний комерційний банк (далі – АКБ) "Індустріалбанк", ТОВ "Гавань", Херсонське бюро технічної інвентаризації, виконавчий комітет Херсонської міської ради, приватне підприємство (далі – ПП) "Строймаркет", про визнання права власності та звернення стягнення на майно,

У червні 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. звернулися до суду із зазначеним позовом до ТОВ ВКФ "Біолог", посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 травня 2005 року постановлено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3. 61 014 грн., на користь ОСОБА_5. – 16 220 грн., на користь ОСОБА_4. – 15 981 грн., на користь ОСОБА_7 – 11 632 грн. за порушення їх прав як споживачів у зв’язку з продажем неякісної продукції, однак ТОВ ВКФ "Біолог" з метою ухилення від виконання цього рішення за документами передало належне товариству нерухоме майно з обладнанням, на якому виготовлялась недоброякісна продукція, - комплекс за адресою вул. Домобудівна, 9 у м. Херсоні, іншим особам, хоча саме ТОВ ВКФ "Біолог" є власником цього майна.

Позивачі просили визнати за ТОВ ВКФ "Біолог" право власності на нерухоме та рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 9, та звернути стягнення на це майно.

Судом залучено до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог ТОВ "Гавань", АКБ "Індустріалбанк", виконавчий комітет Херсонської міської ради, ПП "Строймаркет", як третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмета позову, аналогічними вимогам позивачів, - ОСОБА_1., ТОВ "Кредо" та компанію "Дніпро Карго Лімітед", які подали окремі позови, а як відповідача залучено ОСОБА_2

Згодом судом на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_7

ОСОБА_1., ТОВ "Кредо" та компанія "Дніпро Карго Лімітед" підтримали свої позови та просили визнати за ТОВ ВКФ "Біолог" право власності на нерухоме та рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 9 і звернути стягнення на це майно, посилаючись на те, що ТОВ ВКФ "Біолог" на підставі судових рішень зобов’язане сплатити їм грошові кошти й для виконання таких рішень за боржником слід визнати право власності на рухоме й нерухоме майно – цілісний майновий комплекс виробництва з переробки полімерних відходів і виготовлення виробів із полімерних матеріалів, розташований по вул. Домобудівній, 9 у м. Херсоні, та звернути стягнення на зазначене майно, так як ТОВ ВКФ "Біолог" фіктивно передало його іншим особам лише з метою ухилення від виконання судових рішень.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 4 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2009 року, позови ОСОБА_1., компанії "Дніпро Карго Лімітед" та ТОВ "Кредо" задоволено, постановлено визнати за ТОВ ВКФ "Біолог" право власності на рухоме та нерухоме майно, що складає цілісний майновий комплекс виробництва з переробки полімерних відходів і виготовлення виробів із полімерних матеріалів, розташований по вул. Домобудівній, 9 у м. Херсоні, звернути стягнення за боргами ТОВ ВКФ "Біолог" перед компанією "Дніпро Карго Лімітед" на суму 328 991 грн. 36 коп., перед ТОВ "Кредо" на суму 21 150 грн. 24 коп. та перед ОСОБА_1 на суму 15 625 грн. за рахунок рухомого й нерухомого майна – цілісного майнового комплексу виробництва з переробки полімерних відходів і виготовлення виробів із полімерних матеріалів, розташованого по вул. Домобудівній, 9 у м. Херсоні.

У касаційній скарзі ТОВ "Гавань" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що рішеннями господарського суду Херсонської області від 11 липня 2005 року та від 22 вересня 2004 року постановлено стягнути з ТОВ ВКФ "Біолог" відповідно на користь Компанії "Дніпро Карго Лімітед" 328 991 грн. 36 коп. та на користь ТОВ "Кредо" 21 150 грн. 24 коп. на відшкодування збитків, завданих у зв’язку з продажем ТОВ ВКФ "Біолог" зазначеним особам неякісних полімерних листів шиферу, рішенням Тячівського районного суду від 28 вересня 2004 року постановлено стягнути з ТОВ ВКФ "Біолог" на користь ОСОБА_1. 15 625 грн. на відшкодування таких збитків. Зазначені судові рішення не виконані через відсутність у ТОВ ВКФ "Біолог" майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Також установлено, що виконавчим комітетом Комсомольської районної ради м. Херсона затверджено акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 23 січня 2003 року, відповідно до якого ТОВ ВКФ "Біолог" закінчило будівництвом виробництво по переробці полімерних відходів і виготовленню виробів із полімерних матеріалів.

Ухвалюючи рішення про визнання за ТОВ ВКФ "Біолог" права власності на рухоме та нерухоме майно, що складає цілісний майновий комплекс виробництва з переробки полімерних відходів і виготовлення виробів із полімерних матеріалів, який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 9, суд виходив із того, що право власності ТОВ ВКФ "Біолог" на зазначене майно підтверджується актом Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 23 січня 2003 року, оскільки згідно з таким актом цей об’єкт збудований саме ТОВ ВКФ "Біолог", натомість ні ТОВ "Гавань", ні ОСОБА_2. не надали належних доказів переходу до них права власності на спірне майно від ТОВ ВКФ "Біолог", а одержане ОСОБА_2. свідоцтво про право власності на майно від 26 серпня 2003 року не підтверджує наявності в нього такого права, так як не містить відомостей про передбачені законом підстави виникнення права власності.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З огляду на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться комунальними підприємствами БТІ на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) .

Заперечуючи проти позовів, ТОВ "Гавань" зазначало, що спірне рухоме та нерухоме майно, що складає цілісний майновий комплекс виробництва з переробки полімерних відходів і виготовлення виробів із полімерних матеріалів, розташований по вул. Домобудівній, 9 у м. Херсоні, було власністю ОСОБА_2, згодом останній передав зазначене майно у власність ТОВ "Гавань" і таке право власності ТОВ "Гавань" належним чином зареєстроване та підтверджене відповідним свідоцтвом від 26 липня 2004 року.

На підтвердження зазначених доводів надано копію свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_2, видане йому 26 серпня 2003 року, а також витяг від 6 серпня 2004 року про реєстрацію права власності на це майно за ТОВ "Гавань" на підставі свідоцтва про право власності від 26 липня 2004 року, виданого Херсонською міською радою згідно рішення виконкому від 20 липня 2004 року № 295.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень ТОВ "Гавань" та наданих доказів не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до них застосуванню, за позовами осіб, які не є власниками та особисто не заявляють своїх прав на майно, визнав право власності на нього за ТОВ ВКФ "Біолог", таким чином фактично наділив ТОВ ВКФ "Біолог" правами й обов’язками власника без його на те згоди, але не навів у рішенні правових підстав такого висновку й належним чином не вмотивував його з огляду на положення статей 316, 331, 392 ЦК України та на те, що саме ТОВ ВКФ "Біолог" з таким позовом до суду не зверталося, на порушення своїх прав як власника майна не посилалося.

Суд залишив поза увагою те, що сам по собі акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно й фактично не встановив та не зазначив у рішенні чи виникало та коли саме у ТОВ ВКФ "Біолог" право власності на спірне майно з огляду на положення відповідних законів, не з’ясував особу, якій з урахуванням вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно на праві власності належить спірне майно, взагалі не перевірив за яких обставин, умов та на якій підставі в 2003 році ОСОБА_2. одержав свідоцтво про право власності на будівлі та споруди по вул. Домобудівній, 9 у м. Херсоні, а в 2004 році свідоцтво про право власності на це ж нерухоме майно було видане ТОВ "Гавань", і не зазначив у рішенні результатів перевірки зазначених обставин.

До того ж за наявності відомостей про існування свідоцтва про право власності ТОВ "Гавань" на спірне нерухоме майно, яке зареєстроване БТІ, не скасоване й не визнане недійсним в установленому порядку, суд одночасно визнав право власності на те ж саме майно й за ТОВ ВКФ "Біолог", чим створив суперечність у правовстановлюючих документах на один і той же об’єкт нерухомості, а також належним чином та з додержанням вимог статті 33 ЦПК України не вирішив питання про залучення ТОВ "Гавань" до участі в справі як відповідача.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, згідно частини четвертої статті 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

При скасуванні раніше ухвалених у справі судових рішень в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року було зазначено, що судом не було визначено характеру спірних правовідносин та не наведено правової норми, що підлягає застосуванню, належним чином не встановлено власника майна та не перевірено заперечень ОСОБА_2 і ТОВ "Гавань" із приводу їх права власності на спірне майно, не дано правової оцінки наданим ОСОБА_2. та ТОВ "Гавань" свідоцтвам про право власності на нього.

У порушення вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України при повторному розгляді справи і суд першої інстанції, й апеляційний суд проігнорували висновки й мотиви суду касаційної інстанції.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гавань" задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 4 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.