Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, третя особа – рада опіки та піклування Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 18 грудня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Зазначала, що постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 червня 2007 року ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відносно ОСОБА_10 у результаті якого 23 серпня 2005 року остання загинула, а її неповнолітні діти залишилися без годувальника.

Просила стягнути з відповідача щомісячно на користь кожної дитини на відшкодування шкоди по 586 грн. 70 коп. до досягнення повноліття, а в разі навчання – до досягнення кожним з них 23 років.

Вимоги щодо розміру щомісячного відшкодування обґрунтовувала ч. 3 ст. 1197 ЦК України, посилаючись на те, що загибла закінчила в 2001 році коледж та отримала кваліфікацію бухгалтера, проте за спеціальністю не працювала, була інвалідом ІІ групи. Розмір заробітної плати працівника даної категорії становить 1 413 грн. 27 коп. згідно довідки управління статистики, отримувана нею пенсія становить 346 грн. 70 коп. (1 413 грн. 27 коп. + 346 грн. 70 коп.)/3 = 586 грн. 70 коп.).

В подальшому доповнила свої вимоги та просила відшкодувати завдану шкоду з 1 вересня 2005 року.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 9 вересня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 за період з 1 вересня 2005 року до 30 вересня 2008 року 5 388 грн. 56 коп., починаючи з 1 жовтня 2008 року по 182 грн. 61 коп. на кожну дитину до досягнення ними повноліття, а у випадку продовження ними навчання – до його закінчення, але не більше ніж до досягнення ними 23 років.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 18 грудня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з вересня 2005 року до 30 вересня 2008 року по 20 876 грн. 48 коп. на кожну дитину, а з 1 жовтня 2008 року по 780 грн. 61 коп. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що при визначенні розміру завданої смертю годувальника шкоди, слід виходити з середньомісячного доходу ОСОБА_10, який складався з суми пенсії яку вона фактично отримувала та середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, яку мала загибла.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Судом установлено, що 23 серпня 2005 року ОСОБА_9, керуючи автомобілем марки "Опель-Вектра", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Севастополь-Сімферополь-Харків зі сторони Ялтинського кільця у напрямку міста Інкерман, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка переходила проїзну частину дороги, у результаті наїзду остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці.

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 червня 2007 року ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,однак на підставі Закону України "Про амністію", його звільнено від кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито.

На утриманні загиблої ОСОБА_10 знаходилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_10 перебувала на обліку як інвалід другої групи та отримувала пенсію з 3 грудня 2004 року до 31 серпня 2005 року, знята з обліку у зв’язку зі смертю, що підтверджується довідкою Балаклавського УПФ України у м. Севастополі, іншого доходу потерпіла не мала оскільки ніколи ніде не працювала.

Однак зазначена обставина залишилася поза увагою апеляційного суду, який безпідставно застосував до спірних правовідносин вимог ст. 1197 ЦК України, якою передбачено порядок визначення розміру середнього заробітку особи, яка працює за трудовим договором.

Разом з тим не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції.

Відповідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду.

Як убачається з матеріалів справи, Указом Президента України № 667/2008 від 4 липня 2008 року, суддю Балаклавського районного суду м. Севастополя Гавуру О.В. призначено на посаду судді окружного адміністративного суду міста Севастополя.

Отже на момент ухвалення рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 9 вересня 2008 року, головуючий суддя Гавура О.В. не міг ухвалювати рішення як суддя районного суду і діяти як суд, оскільки був обраний на посаду судді іншого суду.

Таким чином, рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 9 вересня 2008 року ухвалено неповноважним суддею, що призвело до істотного порушення норм процесуального права і ця обставина є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, ухвалені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Балклавського районного суду м. Севастополя від 9 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 18 грудня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.