Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Запорізького національного технічного університету до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Запорізького національного технічного університету на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2007 року,

У серпні 2006 року Запорізький національний технічний університет звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредитування від 25 вересня 2002 року, який отримав відповідач ОСОБА_1. для навчання в університеті.

Ураховуючи те, що в березні 2003 року ОСОБА_1. був відрахований за невиконання навчального плану, він повинен відповідно до п. 2.2 умов укладеного договору повернути кредит, заборгованість за яким складає 280 гривень 08 копійок, 3% річних за користування кредитом, пеню за несвоєчасне повернення кредиту, а всього 614 гривень 43 копійки. Оскільки відповідач ОСОБА_2. виступав поручителем за укладеною угодою, відповідачі повинні нести майнову відповідальність солідарно.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1., ОСОБА_2. на користь Запорізького національного технічного університету 351 гривню 36 копійок суму за навчання.

Запорізький національний технічний університет звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи вимоги частково, місцевий суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, виходив із того, що між сторонами укладений не кредитний договір, а тому за розрахунками суду за 6 місяців навчання з відповідача стягненню підлягає 351 гривня 36 копійок (58,56 гривень х 6 місяців).

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Між позивачем і відповідачами 25 вересня 2002 року укладено угоду про надання державного пільгового довгострокового кредиту на навчання студента.

У разі дострокового відрахування з вищого навчального закладу повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, починається з третього місяця після відрахування в порядку, установленому п. 2.1. угоди.

У разі несвоєчасної сплати кредиту та відсотків за користування ним нараховується пеня в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1. будуючи студентом з 27 лютого 2003 року відрахований з навчального закладу у зв’язку з неуспішністю, отримавши освітню послугу в повному обсязі, кредиту та відсотків за користування ним не повернув.

Наведений судом розрахунок не відповідає вимогам угоди сторін, а тому ухвалене судом рішення як необґрунтоване підлягає скасуванню.

Апеляційна інстанція не усунула зазначених порушень законодавства та в порушення вимог ст. 308, п. 5 ч. 1 ст. 311 і ст. 315 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, не зазначила конкретних фактів і обставин, що спростовують доводи позивача та надані ним докази.

За таких обставин ухвалені при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з’ясувати характер спірних правовідносин, права й обов’язки сторін у справі та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Запорізького національного технічного університету задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2007 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.