Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Григор‘євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до малого приватного підприємства фірми "Прип’ять", ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Рівненської міської ради, голови Рівненської міської ради, треті особи: закрите акціонерне товариство "Авангард", комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Січова Тамара Іларіївна, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження голови Рівненської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до малого приватного підприємства фірми "Прип’ять" (далі – МПП фірма "Прип’ять"), ОСОБА_4. ОСОБА_5, виконавчого комітету Рівненської міської ради, голови Рівненської міської ради про визнання частково незаконним та скасування розпорядження голови Рівненської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди. Частково змінивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив відшкодувати моральну шкоду лише за рахунок МПП фірми "Прип’ять", від стягнення судових витрат відмовився.

ОСОБА_3 зазначав, що 24 травня 1993 року уклав договір з малим колективним підприємством "Авангард" (далі – МКП "Авангард"), відповідно до якого підприємство як виконавець зобов’язувалося побудувати гаражний комплекс з 70 гаражних боксів по АДРЕСА_1 у м. Рівному і по закінченню будівництва передати йому у власність гаражний бокс № 37, а він як замовник протягом 5 днів з дня укладення договору повинен був перерахувати на рахунок виконавця повну вартість гаражного боксу – 38 млн. крб. 30 травня 1994 року він перерахував зазначену суму МКП "Авангард".

МКП "Авангард" було реорганізоване у закрите акціонерне товариство "Авангард" та уклало договір купівлі-продажу будівлі гаражного комплексу по АДРЕСА_1 у м. Рівному, що складається з 70 гаражних боксів з МПП фірмою "Прип’ять".

У червні 2008 року він дізнався, що розпорядженням міського голови Рівненської міської ради від 16 листопада 2007 року № 2050-р право власності на належний йому гараж № 37 було оформлено за ОСОБА_4 і на підставі вказаного розпорядження їй було видано свідоцтво про право власності на гараж-стоянку № 37 у гаражному комплексі МПП фірми "Прип’ять" по АДРЕСА_1 у м. Рівному.

24 березня 2008 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продала вказаний гараж-стоянку № 37 ОСОБА_5

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Рівненської міської ради від 16 листопада 2007 року № 2050-р в частині передачі ОСОБА_4 гаража-стоянки № 37 у гаражному комплексі МПП фірми "Прип’ять" по АДРЕСА_1 у м. Рівному. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 11 листопада 2007 року на вказаний гараж-стоянку № 37, видане на ім’я ОСОБА_4 Визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного гаража-стоянки № 37, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24 березня 2008 року № 1842. Визнано за ОСОБА_3 право власності на гараж-стоянку № 37 у гаражному комплексі МПП фірми "Прип’ять" по АДРЕСА_1 у м. Рівному. Стягнуто з МПП фірми "Прип’ять" на користь ОСОБА_3 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2008 року зазначене судове рішення скасовано та у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Міський суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що позивач є власником гаража-стоянки № 37 у гаражному комплексі МПП фірми "Прип’ять" по АДРЕСА_1 у м. Рівному на підставі договору від 24 травня 1993 року між ним та МКП "Авангард", а набуття ОСОБА_4 права власності на цей гараж та відчуження нею гаража ОСОБА_5 є незаконним.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи у позові, обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 гараж № 37 після введення гаражного комплексу в експлуатацію у власність не передавався, він не прийняв і не вимагав у МКП "Авангард" передачі йому гаража, обов’язку щодо перерахування у п’ятиденний строк 38 млн. крб. з дня укладення договору не виконав, перерахувавши гроші 30 травня 1994 не на рахунок "Промбудбанку", де знаходився рахунок МКП "Авангард".

Висновки апеляційного суду про недоведеність вимог позивача підтверджуються і рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2007 року, яке є чинним і на яке поширюються вимоги ст. 61 ЦПК України.

Крім того, судом встановлено, що право власності на гараж № 37 у гаражному комплексі МПП фірми "Прип’ять" по АДРЕСА_1 у м. Рівному зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с. 63).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першо-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Таких обставин судом не встановлено.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 грудня 2008 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.