Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро" в особі Підліснівської філії про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сумського районного суду від 3 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2008 року,

У лютому 2008 року п озивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення 13 сесії 23 скликання Терешківської сільської ради сумського району від 25 серпня 2000 року їй передано в приватну власність земельну ділянку площею 3,84 га, що розташована на території Терешківської сільської ради Сумського району Сумської області. 1 грудня 2005 року згідно з договором оренди вона передала в оренду приватному підприємству агрофірмі "Весна" земельну ділянку ріллі площею 3,5162 га терміном на 5 років, а земельну ділянку сіножаті площею 0,325 га в оренду не передавала. 22 листопада 2007 року, за рішенням засновників, проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - приватного підприємства агрофірма "Весна". Дізнавшись про це, позивачка неодноразово попереджала Підліснівську філію закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро" (далі - ЗАТ НВП "Райз-Агро") про те, що після збирання врожаю в 2007 році не буде укладати новий договір, та просила не проводити сільськогосподарські роботи на її земельних ділянках, оскільки має намір обробляти їх самостійно. Крім того, розпорядженням голови районної державної адміністрації від 31 липня 2007 року № 622 позивачці був наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельних ділянок загальною площею 3,84 га, з яких: ріллі 3,5161 га, кормових угідь - 0,3250 га. На виконання цього розпорядження був складений відповідний акт від 17 грудня 2007 року про погодження (встановлення) меж земельних ділянок, однак відповідач восени 2007 року самовільно засіяв земельну ділянку сіножаті площею 0,325 га зерновими. Посилаючись на те, що згоди на користування земельною ділянкою площею 0,3250 га вона не давала, приватне підприємство агрофірма "Весна" реорганізовано в ЗАТ НВП "Райз-Агро", ОСОБА_6 просила зобов'язати Підліснівську філію ЗАТ НВП "Райз-Агро" повернути самовільно зайняту земельну ділянку сіножаті площею 0, 3250 га з передачею їй незібраного врожаю.

Рішенням Сумського районного суду від 3 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2008 року, позов задоволено частково: зобов'язано ЗАТ НВП "Райз-Агро" в особі Підліснівської філії повернути ОСОБА_6 самовільно зайняту ділянку сіножаті площею 0,325 га (кадастровий номер НОМЕР_1); у решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що тільки 17 грудня 2007 року встановлені межі земельних ділянок ОСОБА_6 в натурі (на місцевості), а тому відсутні підстави вважати, що земельні ділянки були самовільно зайнятті відповідачем з наслідками їх повернення, тобто з передачею їй незібраного врожаю або сплатою на її користь вартості такого врожаю.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сумського районного суду від 3 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.