Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу,

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у період з 1996 року по 1999 рік відповідачка разом із своєю донькою та зятем неодноразово позичали у неї гроші як для особистих потреб, так і на будівництво будинку. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2002 року стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 солідарно 284 158 грн. 49 коп. у рахунок повернення боргу. Однак, вказане рішення виконано лише у 2007 році шляхом продажу будинку ОСОБА_7 з прилюдних торгів, які відбулися 24 квітня 2007 року. Оскільки ОСОБА_7 ухилялась від сплати боргу з 1999 року по 2007 рік, унаслідок чого позивачка не могла отримати належні їй кошти, то ОСОБА_6 вважає, що має право на стягнення з ОСОБА_7 3 % річних за кожен рік прострочки, а також індексу інфляції. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути із ОСОБА_7 414 823 грн. 80 коп. у рахунок відшкодування 3 % річних та індексу інфляції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 414 823 грн. 80 коп. у рахунок відшкодування 3 % річних та індексу інфляції.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2008 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2008 року скасовано. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 146 406 грн. 92 коп. у рахунок відшкодування 3 % річних та індексу інфляції.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2002 року не виконувалось до 2007 року з вини ОСОБА_7, то позивачці ОСОБА_6 заподіяна матеріальна шкода у зв’язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Необґрунтованим є рішення в якому неправильно встановлено фактичні обставини справи, що полягає у неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, у недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції наділений правом досліджувати нові докази, що породжує його право на самостійну їх оцінку та встановлення нових фактів (стаття 303 ЦПК України).

Установлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2002 року стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 солідарно 284 158 грн. 49 коп. у рахунок повернення боргу. Ця сума складалася з суми боргу та 3% відсотків річних від суми боргу.

Згідно частин першої та четвертої Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (2003 року)цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до 1 січня 2004 року, то при їх вирішенні необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (1963 року).

Статтею 216 ЦК УРСР (1963 року) передбачалося, що зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Судом, у порушення вимог закону, не з’ясовано момент припинення зобов’язання.

Статтею 214 ЦК УРСР (1963 року) передбачалося, що боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

При цьому три проценти річних нараховуються на суму боргу, яку боржник зобов’язаний повернути за взятою позикою.

На зазначене судом апеляційної інстанції не звернуто уваги.

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням мотивів скасування рішення суду першої інстанції з посиланням на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, та керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов’язки сторін.

Також у рішенні суду має наводитися обґрунтування розміру суми, яка підлягає стягненню.

Не зважаючи на зазначене, судом апеляційної інстанції не наведено обґрунтувань із вищезазначених обставин.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.