Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенко А.В., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" відкритого акціонерного товариства "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча", ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" відкритого акціонерного товариства "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" (далі – ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча"), ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2008 року,

У березні 2008 року первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання незаконним наказу від 21 лютого 2008 року № 15-к про звільнення розливника сталі ОСОБА_1 з посади на підставі ст. 40 п. 3 ч. 1 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Просили поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірним звільненням.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості", зокрема заступником голови, голова цієї організації ОСОБА_2 згоди на звільнення ОСОБА_1 не давав, а тому звільнення останнього проведено з порушенням вимог ст. ст. 43, 247, 252 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" і ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень із підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 правомірно звільнили з роботи за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Суди посилалися на те, що до ОСОБА_1 неодноразово протягом року застосовувалися заходи дисциплінарного впливу та накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень не скасовані. Той факт, що ОСОБА_2 як голова первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, не може були перешкодою для звільнення, оскільки ОСОБА_2 у сенсі ст. 247 КЗпП України не є повноважною особою, яка має право надавати таку згоду, через те, що первинна організація Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" складається з 9 членів і згідно зі ст. 246 КЗпП України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) та статутом указаної професійної спілки повинен обиратися профспілковий організатор. З огляду на це ОСОБА_2 не може бути головою первинної організації, а профспілковий організатор на підприємстві не обирався, отже, відмова у згоді на звільнення дана нелігітимною особою. При цьому суди посилалися на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2007 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2007 року, яким встановлено цей факт.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Визначення поняття "професійні спілки" міститься в ст. 243 КЗпП України, а ст. 246 цього Кодексу регламентує, що первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, – через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) та статутом професійної спілки.

Про це зазначено й у ч. 1 ст. 37 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045 ХIV (1045-14) "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Стаття 43 КЗпП України, п. 10 ч. 1 указаного Закону умову надання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника ) на розірвання трудового договору з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, визначають обов’язковою .

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно зі статутом.

Системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що згода чи незгода на звільнення працівника з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено лише тому, що в первинній профспілковій організації підприємства обраний профспілковий представник названий не профорганізатором, а головою первинної профспілкової організації, оскільки від назви профспілкового представника не змінюються його представницькі функції.

Такий висновок ґрунтується на думці суду першої інстанції, який визнає легітимним представником профспілки тільки профорганізатора, у разі його обрання, незважаючи на те, що відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) виборним органом профспілковій організації є профспілковий представник, а не профорганізатор.

З протоколу установчих зборів первинної профспілкової організації "Захист справедливості" ВАТ "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча" від 5 березня 205 року (а.с. 5-7) про обрання керівником профспілкової організації ОСОБА_2, довідки № 7-22-514 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 11,14) видно, що вказана первинна профспілкова організація зареєстрована як юридична особа з її керівником ОСОБА_2.

Не можна вважати обґрунтованим і посилання суду першої інстанції, як на підставу у відмові в задоволенні позову, на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2007 року, оскільки це рішення ухвалено щодо інших обставин ніж ті, що розглядаються у справі про поновлення на роботі.

З огляду на викладене висновки, які містяться в судових рішеннях, про те, що відмова у згоді на звільнення ОСОБА_1 дана нелегітимною особою, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права, ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, неврахування судами зазначених вище норм закону призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" відкритого акціонерного товариства "Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча", ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.