Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області (далі – Відділення) про стягнення одноразової допомоги за касаційною скаргою Відділення на рішення апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Відділення про стягнення 66 023 грн. 60 коп., посилаючись на те, що він тривалий час перебував у трудових відносинах із підприємствами вугільної промисловості.

24 січня 1998 року під час виконання трудових обов’язків був травмований, за цією травмою йому було встановлено 20 % втрати професійної працездатності.

Висновком медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) від 13 березня 2007 року йому встановлено вперше-повторно 60 % втрати професійної працездатності, з яких: 40% вперше у зв’язку з професійним захворюванням та 20% повторно з трудового каліцтва.

Після встановлення втрати працездатності він звернувся до відповідача для нарахування страхових виплат.

Постановою Відділення від 22 березня 2007 року № 81/1 йому було нараховано страхову виплату одноразової допомоги в розмірі 97 523 грн. 60 коп. та обмежено до виплати чотирикратним розміром заробітної плати в сумі 31 500 грн.

Позивач вважав, що сума одноразової допомоги повинна бути встановлена в сумі 66 023 грн. 60 коп.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

У касаційній скарзі Відділення просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Абзац 1 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон) визначає порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено обмеження, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної плати (доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні Державного бюджету.

Абзац 2 ч. 2 Закону встановлює порядок перерахунку одноразової страхової виплати при зміні ступеня працездатності. При цьому виплачується різниця між фактично сплаченою одноразовою страховою виплатою і новим розміром цієї виплати.

Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абз. 1 цієї частини, тому в цьому разі не застосовується правило про відміну дії загальної норми спеціальною.

Норма абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахунку вже раніше визначеного розміру. Тобто абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перерахунку при зміні ступеня непрацездатності, тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватися й при перерахунку розміру допомоги.

З урахуванням цих положень суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції помилково виходив із того, що Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі – Закон) у зв’язку з повторним встановленням МСЕК вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності не передбачає можливості обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що одноразова допомога позивачу повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі завданої шкоди на підставі Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , не ґрунтується на вимогах законодавства.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2007 року скасувати, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.